Словник української мови в 11 томах

ПРОЛО́ЖЕНИЙ

ПРОЛО́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до проложи́ти. Опришок.. стояв хвильку, дивлячися на проложені скісно сині тіні (Хотк., II, 1966, 158); // у знач. прикм. По писаному було видко, що писар недалеко забіжить по тих проложених путях, котрими чванився перед матір’ю (Н.-Лев., І, 1956, 106); // проло́жено, безос. присудк. сл. — Се наче про мою матір проложено: «Мати наша, мати! Де нам тебе взяти?..» (Барв., Опов.., 1902, 228). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 219.

  1. проложений—а е розм.i рдкоi.Дприкм. пас. мин. ч. до проложити. проложено безос. присудк. сл.i...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. проложений—проложений дприкметник прокладений розм. рдко...Орфографічний словник української мови
  3. проложений—а е розм. рдкоem. Дприкм. пас. мин. ч. до проложити. проложено безос. присудк. сл....Толковый словарь украинского языка