ПРОБЛИ́СКУВАТИ

ПРОБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок, ПРОБЛИ́СНУТИ, не; мин. ч. пробли́снув, нула, ло і пробли́с, ла, ло; док. 1. Слабо, нечітко блискати, виднітися крізь яку-небудь перепону (про світлові, сонячні промені). На високому березі між деревом здаля проблискувало червоне полум’я огника (Вас., І, 1959, 140); Де-не-де крізь густе сплетіння обледенілих віт проблискує слабке проміння ліхтаря (Кол., Терен.., 1959, 240); На мить через хмарини проблисло сонейко [сонечко], щоб знову за хмарами погаснути (У. Кравч., Вибр., 1958, 256). 2. Коли-не-коли відблискувати крізь яку-небудь перепону. Крізь ніжну весняну порость де-де пробивався лиск гарячої й живої срібної луски. То проблискували хвилі Сени (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 245); В просвіти крізь них [верби] всюди нижче дамби проблискувала, стелячись в темряву, вода (Гончар, Циклон, 1970, 192); Віддалеки проблисне став або весела річка, що в’ється, в’ється серед трав, немов блакитна стрічка (Забіла, У.. світ, 1960, 121); // перен. На короткий час ставати помітним (про абстрактні поняття); слабо виявлятися. Йди, де проблискують ті ідеали, які в життю мені сіяли… (У. Кравч., Вибр., 1958, 230); Вино полилось, заливаючи.. той жар до свободи, що нараз ні відси ні відти проблиснув серед веселого товариства (Фр., І, 1955, 319). 3. Проглядати, виділяючись слабким блиском (про очі). Другий [етюд] зображав стареньку з погаслими зіницями, які ледь проблискували з-під насуплених брів (Вол., Місячне срібло, 1961, 324); Тільки по лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля (Гончар, Тронка, 1963, 335); // перен. Виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі). Наче іскри у золі, натхнення проблискує у хлопчика в очах (Перв., II, 1958, 99); Раз у раз знову проблискує дівоча, трохи лукависта усмішка (Гончар, Тронка, 1963, 105); Учителька отямилася із задуми, на устах проблиснув звичайний її добрий усміх (У. Кравч., Вибр., 1958, 410); // перен. З’являтися, проноситися у свідомості, в уяві (про думки, спогади, образи і т. ін.). Та бачить вона тут, у цій чистій криниці, і те, чого її малята при найбуйнішій фантазії побачити неспроможні — неспроможні загледіти, як десь із самого дна.. всміхається до їхньої вожатої якийсь хлопчина, той, чиє зображення отак проблискувало їй із води (Гончар, Тронка, 1963, 222); І знов про щастя думка, як завжди, Проблисла в мозку: де воно і в чому? (Перв., II, 1958, 216). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 122.

проблискувати—дсл. недокон. виду що робитиem неперех.Дприслвникова формаem проблискувавши проблискуючипроблескиватьДеепричастная формаem проблескивав проблескивая...Большой украинско-русский словарь
проблискувати—у недок.i проблиснути не мин. ч.i проблиснув нула нуло i проблис ла ло док.i Слабо нечтко блискати виднтися крзь якунебудь перепону про свтлов сонячн промен. Колинеколи...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
проблискувати—проблискувати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
проблискувати—БЛИСКАТИstrong про джерело свтла або предмет на якому вдбиваться свтло раз у раз яскраво блищати свтитися переливчастим свтлом МИГАТИstrong БЛИКАТИstrong дал. ВИБЛИСКУВА...Словник синонімів української мови
проблискувати—ПРОБЛИСКУВАТИ у недок. ПРОБЛИСНУТИstrong не мин. ч. проблиснув нула ло проблис ла ло док. Слабо нечтко блискати виднтися крзь якунебудь перепону про свтлов сонячн промен...Словник української мови у 20 томах
проблискувати—у недок. проблиснути не мин. ч. проблиснув нула нуло em проблис ла ло док. Слабо нечтко блискати виднтися крзь якунебудь перепону про свтлов сонячн промен. Колинеколи в...Толковый словарь украинского языка
проблискувати—недок.em проблискувати док.em проблиснутиto flash to gleam...Українсько-англійський словник
проблискувати—несов. проблискувати сов. проблиснути проблскивать проблеснуть несов. просвечивать светиться виднеться сквозь чтон....Українсько-російський словник