Словник української мови в 11 томах

ПОКИВА́ТИ

ПОКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Л. Укр., І, 1951, 129); Втерявши надію як-небудь розворушити сусіда, старшина зітхнув, покивав головою й став виймати люльку (Вас., І, 1959, 127); Редакторка по-приятельськи покивала Олі головою (Вільде, Сестри.., 1958, 532); // Помахати чимсь. Собаки бачать, що баба не з дуже боязких.., та й не рвуть її, а тільки покивають хвостами та й підуть геть (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); Батюга покивав.. рукою: — Будьмо знайомі! (Грим., Незакінч. роман, 1962, 147). Покива́ти па́льцем: а) рухом пальця покликати кого-небудь. — Гей! — Боженко покивав пальцем Богданкевичу. — Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він Богданкевича, коли той квапливо підійшов ближче (Довж., І, 1958, 178); б) зробити пальцем застережливий або погрозливий жест. Василькові хотілося голосно зареготатися.. Та Мигаль покивав пальцем, щоб мовчати (Турч., Зорі.., 1950, 231). 2. на кого — що і без додатка. Кілька разів кивнути головою у бік кого-або чого-небудь, вказуючи на нього, здебільшого з осудом. Хай сусідки Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 181); І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою (Шевч., І, 1963, 330); [Річард:] Не хочу я, щоб мій коханий Деві і молоді товариші його на мене головою покивали: «був кінь, та з’їздився!» (Л. Укр., III, 1952, 107). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 21.

  1. покивати—дсл. док. виду що зробитиem неперех.Дприслвникова формаem покивавшипокиватьДеепричастная формаem покивав...Большой украинско-русский словарь
  2. покивати—аю аш док.i На знак втання згоди спвчуття т. н. кивнути клька разв головою. Помахати чимсь. на когоi що без додаткаi. Клька разв кивнути головою у бк когоабо чогонебу...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. покивати—покивати вул. обманути ошукати ст виквати...Лексикон львівський
  4. покивати—покивати дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  5. покивати—див.em ти...Словник синонімів Вусика
  6. покивати—МАХАТИstrong робити рухи помахи чимось у повтр помахом подавати знак наблизитись виконати якусь дю тощо ВИХАТИstrong ВЯТИstrong МАЯТИstrong ПОВВАТИstrong розм. МОТАТИstro...Словник синонімів української мови
  7. покивати—ПОКИВАТИ аю аш док. На знак втання згоди спвчуття т. н. кивнути клька разв головою.Хто погляне на стни величн колись Покива сумний головою Леся УкранкаВтерявши надю якне...Словник української мови у 20 томах
  8. покивати—аю аш док. На знак втання згоди спвчуття т. н. кивнути клька разв головою. Помахати чимсь. на когоem що без додаткаem. Клька разв кивнути головою у бк когоабо чогон...Толковый словарь украинского языка
  9. покивати—[pokywaty]...Українсько-польський словник
  10. покивати—кивати головою на кого. Засуджувати чиюнебудь поведнку не схвалювати чихось вчинкв. громада тебе нечесну осудила Пдняла мов ледащо на смх. регочеться пальцями тиче Голо...Фразеологічний словник української мови