Словник української мови в 11 томах

ПОКАЛІ́ЧЕННЯ

ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (Фр., VIII, 1952, 383). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 15.

  1. покалічення—мен. сер. роду тльки одн.вд словаem покалчити покалчитисячленовредительство...Большой украинско-русский словарь
  2. покалічення—я с.i Дя стан за знач. покалчити покалчитися....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. покалічення—покалчення менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. покалічення—КАЛЦТВОstrong тлесне пошкодження ПОКАЛЧЕННЯstrong ПОТВОРНСТЬstrong. За кожним пострлом у першу чергу ввижалися вбивства калцтво селян . Ле Прийшов лкар сконстатував тяжк...Словник синонімів української мови
  5. покалічення—ПОКАЛЧЕННЯ я с.Дя стан за знач. покалчитиstrong покалчитися.Прийшов лкар сконстатував тяжке покалчення у Мендля поламано клька ребер . Франко....Словник української мови у 20 томах
  6. покалічення—я с. Дя стан за знач. покалчити покалчитися....Толковый словарь украинского языка
  7. покалічення—[pokaliczenna]...Українсько-польський словник