Словник української мови в 11 томах

ОПА́ЛЬНИК

ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали. Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця.. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (Гончар, II, 1959, 204). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 702.

  1. опальник—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. опальник—а ч.i рдкоi.Той хто зазнав опали....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. опальник—опальник а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. опальник—опальник м. устар. Тот кто подвергся опале....Новый толково-словообразовательный словарь русского языка
  5. опальник—опальник менник чоловчого роду стота рдко...Орфографічний словник української мови
  6. опальник—ОПАЛЬНИК а ч. рдко.Той хто зазнав опали.Чим нижче падав в очах [блогвардйських] вйськ Денкн тим вище пдносився вн Врангель в свому ореол вигнанця . Зоря опальника швидко ...Словник української мови у 20 томах
  7. опальник—ОПАЛЬНИК м. устар. Тот кто подвергся опале....Толковый словарь русского языка
  8. опальник—а ч. рдкоem. Той хто зазнав опали....Толковый словарь украинского языка