ОБ’ЄКТИВІ́ЗМ

ОБ’ЄКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Основний принцип у матеріалістичній теорії пізнання, за яким визнається існування об’єкта, об’єктивної дійсності як джерела відчуттів; протилежне суб’єктивізм. 2. Антинауковий принцип тлумачення явищ суспільного життя, який обмежується констатуванням наявності певних суспільних процесів без аналізу їх причин і класового змісту. Постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР допомагали історикам розгорнути боротьбу з буржуазним об’єктивізмом, емпіризмом і абстрактним соціологізмом (Розв. науки в УРСР.., 1957, 38). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 495.

об’єктивізм—обктивзм у...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
об’єктивізм—Обктивзм му мов...Правописний словник Голоскевича
об’єктивізм—обктивзм антинауковий принцип тлумачення явищ суспльного життя який обмежуться констатуванням певних фактв явищ подй без аналзу хнх причин класового змсту. Марксистсько...Словник іншомовних слів Мельничука