Словник української мови в 11 томах

ОБ’ЄКТИ́В

ОБ’ЄКТИ́В, а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до предмета, який спостерігають або фотографують. Найважливіші оптичні частини мікроскопа — це окуляр та об’єктив (Практ. з анат. рослин, 1955, 3); — Тільки нап’явся [Солонина] чорним сукном, аби навести на танцююче коло об’єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух (Коцюб., 1. 1955, 256). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 495.

  1. об’єктив—обктив а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  2. об’єктив—Обктив ва ву тиви вв...Правописний словник Голоскевича
  3. об’єктив—обктив вд лат. objectivus предметний сукупнсть лнз чи дзеркал або разом лнз дзеркал для створення зображення предмета....Словник іншомовних слів Мельничука