НАРО́БЛЮВАТИ

НАРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і НАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, НАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. наро́блять; док., перех. 1. Робити, створювати велику кількість чого-небудь. Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли. Уже й твердині поробили.. Всього наробимо колись! (Шевч., II, 1963, 65); Нароблять [кріпаки] човнів; в темну-темну ніч спустять їх у рів на воду ще й позв’язують (Мирний, IV, 1955, 15); Буковинець-перекладач запевняв, що вони тепер нароблять багато малих підків спеціально для руських коней (Гончар, III, 1959, 93); // Виготовляти що-небудь у великій кількості. Ой, виорю нивку широкую Та посію хмелю високого. Та нароблю пива солодкого (Укр.. лір. пісні, 1958, 434); Люди.. позбирали виноград, наробили вина (Н.-Лев., III, 1956, 255). 2. тільки док. Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь. — Доню моя, Що ти наробила?.. Оддячила!.. (Шевч., І, 1951, 33); —Ой, що ж я, проклята, наробила, — я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Гр., II, 1963, 491); Не встиг ще й ложки вмочити, як батько: — То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали? (Головко, II, 1957, 250). 3. у спол. із сл. клопіт, лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. Заподіяти те або спричинитися до того, що назване відзначеним іменником. — А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! — проклинав дід [ведмедя].., — бач якого наробив клопоту та шкоди! (Вовчок, І, 1956, 343); Невеликії три літа Марно пролетіли… А багато в моїй хаті Лиха наробили (Шевч., І, 1951, 351); — Пам’ятайте про нашу умову і не підходьте близько до муру, не наробіть собі неприємностей (Смолич, І, 1958, 86). ◊ Нароби́ти кри́ку (га́ласу, ре́пету і т. ін.) — почати лементувати, зчинити гамір, гвалт. Кайдашиха наробила крику на всю хату, на все подвір’я (Н.-Лев., II, 1956, 303); Нароби́ти сла́ви — ославити кого-небудь. Та що ж Синиця?.. Та мовчить! І запалить — не запалила [море], А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись (Гл., Вибр., 1951, 37); Нароби́ти ше́лесту — зчинити метушню, гамір. Макара обійняв неспокій. Чого доброго, Мусій Гичка може з свого спостережного пункту примітити постать, що тиняється навколо загороди, і ще наробить шелесту (Добр., Тече річка.., 1961, 262). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 174.

нароблювати—юю юш i наробляти яю яш недок.i рдкоi наробити роблю робиш мн.i нароблять док.i перех.i Робити створювати велику кльксть чогонебудь. Виготовляти щонебудь у великй кльк...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
нароблювати—нароблювати дслово недоконаного виду рдко...Орфографічний словник української мови
нароблювати—НАРОБЛЮВАТИ юю юш НАРОБЛЯТИstrong яю яш недок. НАРОБИТИstrong роблю робиш мн. нароблять док.чого. Робити створювати велику кльксть чогонебудь.Од споконвку донин Ховалас...Словник української мови у 20 томах
нароблювати—юю юш em наробляти яю яш недок. рдкоem наробити роблю робиш мн. нароблять док. перех. Робити створювати велику кльксть чогонебудь. Виготовляти щонебудь у великй клькост...Толковый словарь украинского языка
нароблювати—несов. нароблювати сов. наробити производить работой нарабатывать наработать сов. изготовить чтон. обычно наделать только сов. при сущ. с абстрактным знач. наделать...Українсько-російський словник