ЛУЛУ́СЬ

ЛУЛУ́СЬ, виг., діал. 1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару. 2. Уживається як присудок за знач. лулу́снути. Аж ось — лулусь щось під ногами! (Греб., І, 1957, 58); Лулусь його в лобі (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 555.

лулусь—лулусь вигук незмнювана словникова одиниця дал. лулусь присудкове слово незмнювана словникова одиниця дал....Орфографічний словник української мови
лулусь—див.em бух...Словник синонімів Вусика
лулусь—ЛУЛУСЬ виг. дал.Уживане як присудок за знач. лулуснути.Аж ось лулусь щось пд ногами! . ГребнкаЛулусь його ув лоб Сл. Б. Грнченка....Словник української мови у 20 томах