Словник української мови в 11 томах

КА́РКАННЯ

КА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ка́ркати. По стернях розгулювало гайвороння.. і з радісним карканням перелітало з місця на місце (Тют., Вир, 1964, 398); Під гнітючим враженням семінаристового каркання їм.. в цей час здавалося, що над їхнім Славутичем і справді нависає якась небезпека (Гончар, Таврія, 1952, 118). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 106.

  1. каркання—мен. сер. роду тльки одн....Большой украинско-русский словарь
  2. каркання—я с.i розм.i Дя за знач. каркати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. каркання—каркання менник середнього роду розм....Орфографічний словник української мови
  4. каркання—я с. розм. Дя за знач. каркати....Толковый словарь украинского языка
  5. каркання—карканье...Українсько-російський словник