Словник української мови в 11 томах

ЗОРЯ́ТИ

ЗОРЯ́ТИ, я́є, недок. розм. Те саме, що зорі́ти. Схопилась, вискочила на задвірок,— уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.., 1958, 227); // безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Мушк., Серце.., 1962, 307). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 690.

  1. зоряти—я недок. розм.i Те саме що зорти. безос....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. зоряти—зоряти дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. зоряти—СВТАТИstrong безос. про настання свтанку ранку РОЗВИДНЯТИСЯstrong РОЗВИДНЮВАТИСЯstrong СРТИstrong ДНТИstrong РОЗСВТАТИstrong РОЗСВТАТИСЯstrong СВТЛТИstrong СВТЛШАТИstrong...Словник синонімів української мови
  4. зоряти—я недок. розм. Те саме що зорти. безос....Толковый словарь украинского языка