Словник української мови в 11 томах

ЗБЕЗЧЕ́ЩЕНИЙ

ЗБЕЗЧЕ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до збезче́стити. [Неофіт-раб:] Чи я забуду серед ваших зборів мою сумну, збезчещену господу? (Л. Укр., II, 1951, 237); А того ж дня по обіді вітробалчани ховали забитих.. (одна сама на себе руки наклала — збезчещена, Скорякова Євменова найстарша дочка) (Головко, II, 1957, 361). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 428.

  1. збезчещений—адктиввд словаem збезчеститиобесчещенный...Большой украинско-русский словарь
  2. збезчещений—а е.Дприкм. пас. мин. ч. до збезчестити....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. збезчещений—збезчещений дприкметник...Орфографічний словник української мови
  4. збезчещений—Збезчещений на не...Правописний словник Голоскевича
  5. збезчещений—а е. Дприкм. пас. мин. ч. до збезчестити....Толковый словарь украинского языка
  6. збезчещений—[zbezczeszczenyj]...Українсько-польський словник
  7. збезчещений—обесчещенный поруганный...Українсько-російський словник