Словник української мови в 11 томах

ЗАГРАНИ́ЦЯ

ЗАГРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Окрема держава, територія по той бік кордону. — З жінкою [Лошаков] не живе, вона десь по заграницях віється, а він тут (Мирний, III, 1954, 260); Ви не їздили по заграницях дивитися на різні прекрасні дива (Довж., III, 1960, 363). 2. збірн. Іноземні держави. — Завтра землю мають відбирати, а він до ранку завів про свою заграницю, — скривився Созоненко (Стельмах, II, 1962, 109). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 92.

  1. заграниця—ж.i розм.i рдкоi. Окрема держава територя по той бк кордону. збрн. ноземн держави....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. заграниця—заграниця менник жночого роду закордон рдко...Орфографічний словник української мови
  3. заграниця—Заграниця ц закордон ну...Правописний словник Голоскевича
  4. заграниця—ж. розм. рдкоem. Окрема держава територя по той бк кордону. збрн. ноземн держави....Толковый словарь украинского языка
  5. заграниця—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
  6. заграниця—Udland...Українсько-датський словник
  7. заграниця—Utland...Українсько-норвезький словник
  8. заграниця—Utland...Українсько-шведський словник