Словник української мови в 11 томах

ЗАГИБА́ТИ

ЗАГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГИ́НУТИ і рідко ЗАГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. заги́нув, рідко заги́б і заги́бнув, ла, ло; док. 1. Умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.). Над Люб’ячем прокочувались важкі морові хвороби, що косили безліч люду, та й без того, що не літо загибали й загибали люди — хто в Дніпрі, хто на ловах, хто під деревом у лісі (Скл., Святослав, 1959, 86); — Бо що ж, — гадав він [князь] — хто мечем Воює, від меча й загине (Фр., XIII, 1954, 421); — Як не зберемо хліба — загинемо з голоду зимою!.. (Коцюб., І, 1955, 14); Загиб [Михайло] через утрату крові (Коб., II, 1956, 203); Від тих снів прокинешся в холодному поті, ще й радієш.., що не згоріла в тебе хата, не загибла конячина чи корова (Цюпа, Назустріч.., 1958, 20); // Втрачати сили, здоров’я. Я в чужині загибаю, По чужині блуджу, За своєю родиною Білим світом нуджу (Пісні та романси.., II, 1956, 59); — Ні, не треба, мій таточку, Не треба, Ярино! Подивіться: я загинув, Навіки загинув [став сліпим] (Шевч., І, 1951, 287); // Піддаватися знищенню, руйнуванню і т. ін. Вітри її сушать, Пісок засипає… І сохне криниця, Вмира, загибає… (Черн., Поезії, 1959, 50); Цвіт папороті не може зовсім загинути від якоїсь ведмежої лапи, так тільки на який час прив’яне, а потім знов розцвіте (Л. Укр., V, 1956, 388); Над місцем, де загинув парусник, проходить крейсер і зникає, залишивши над морелі хмару диму (Ю. Янов., II, 1958, 80). 2. перен. Переставати існувати, зникати, пропадати, щезати. Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть (Шевч., І, 1951, 340); Хай загине Слід по підлості і злобі, ..Слід по крові, різанині (Фр., XIII, 1954, 20); Розірви на небі хмари, Тьму згромаджену розвій, Щоб загибли людські чвари, Вчувши голос дужий твій! (Граб., І, 1959, 96). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 75.

  1. загибати—аю аш недок.i загинути i рдкоi загибнути ну неш мин. ч.i загинув рдкоi загиб i загибнув ла ло док.i Умирати гинути зазвичай передчасно вд нещасного випадку в бою т. н....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. загибати—загибати дслово недоконаного виду рдко...Орфографічний словник української мови
  3. загибати—див.em зникати...Словник синонімів Вусика
  4. загибати—у бою гинути умирати класти голову слд зникати запропадати щезати жм. зслизати свдомо ти на смерть цвт нищитися руйнуватися док. ЗАГИНУТИ скрутити соб голову позбути...Словник синонімів Караванського
  5. загибати—ЗАГИНУТИstrong померти звичайно передчасно в бою вд нещасного випадку т. н. ЗГИНУТИstrong ЗГИНУТИstrong рдкоstrong ПОГИНУТИstrong ПОГИБНУТИstrong ПРОПАСТИstrong ЗАНАПАС...Словник синонімів української мови
  6. загибати—Вигинати вигнути повигинати загинати загнути позагинати згинати згнути позгинати нагинати нагнути понагинати обгинати обгнути огинати огнути перегинати перегнути попереги...Словник чужослів Павло Штепа
  7. загибати—аю аш недок. загинути em рдкоem загибнути ну неш мин. ч. загинув рдкоem загиб em загибнув ла ло док. Умирати гинути зазвичай передчасно вд нещасного випадку в бою т. н....Толковый словарь украинского языка
  8. загибати—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
  9. загибати—Omkomme...Українсько-датський словник
  10. загибати—Omkomme...Українсько-норвезький словник
  11. загибати—несов. загибати сов. загинути погибать погибнуть пропадать пропасть сов. о надеждах и т.п. обычно рухнуть...Українсько-російський словник
  12. загибати—Omkomma...Українсько-шведський словник