Словник української мови в 11 томах

ЗАБІЛІ́ТИ

ЗАБІЛІ́ТИ, і́є, док. 1. Почати біліти, стати білим. Дарка нічого не відповіла, тільки так шпарко-завзято замахала квачем, що й шибка хутко забіліла не згірш від її обличчя (Л. Укр., III, 1952, 655); Вранці сніг війнув із поля, Й забіліло все навколо (Стельмах, Живі огні, 1954, 7). 2. Виділитися своїм білим кольором; з’явитися, показатися (про білі предмети). Та забіліли сніги, Забіліли білі (Укр.. лір. пісні, 1958, 543); З кущів забілів ріг хати (Вас., І, 1959, 270). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.

  1. забіліти—дсл. док. виду що зробитиem неперех.Дприслвникова формаem заблвшизабелетьДеепричастная формаem забелев...Большой украинско-русский словарь
  2. забіліти—док.i Почати блти стати блим. Вирзнитися свом блим кольором зявитися показатися про бл предмети....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. забіліти—заблти дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  4. забіліти—док. Почати блти стати блим. Вирзнитися свом блим кольором зявитися показатися про бл предмети....Толковый словарь украинского языка
  5. забіліти—To become white...Українсько-англійський словник
  6. забіліти—забелеть забелеться...Українсько-російський словник