Словник української мови в 11 томах

ДРУЇ́Д

ДРУЇ́Д, а, ч. У стародавніх кельтів — жрець. Атта Троль реве: — Сей камінь — Се олтар; отут друїди, Ще за часів бузувірства, Для богів — людей вбивали (Л. Укр., IV, 1954, 152). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 425.

  1. друїд—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. друїд—друд а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  3. друїд—друд менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  4. друїд—Друд да друди дв жрець...Правописний словник Голоскевича
  5. друїд—Жрець кельтський...Словник чужослів Павло Штепа
  6. друїд—ст....Українсько-англійський словник
  7. друїд—[drujid]...Українсько-польський словник