Словник української мови в 11 томах

ДОПРИЗО́ВНИК

ДОПРИЗО́ВНИК, а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання. Збори допризовників військкомат призначив на дев’яту годину (Десняк, 1, 1955, 420). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 375.

  1. допризовник—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. допризовник—а ч.i Особа яка проходить допризовне вйськове навчання....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. допризовник—допризовник овника...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. допризовник—допризовник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  5. допризовник—Допризовник ка ку! ники кв...Правописний словник Голоскевича
  6. допризовник—див.em молодий...Словник синонімів Вусика
  7. допризовник—а ч. Особа яка проходить допризовне вйськове навчання....Толковый словарь украинского языка
  8. допризовник—preconscript preconscription trainee preinduction trainee...Украинско-английский юридический словарь
  9. допризовник—Preconscription trainee youth undergoing preparatory military drill...Українсько-англійський словник
  10. допризовник—em...Українсько-китайський словник
  11. допризовник—допризывник...Українсько-російський словник