Словник української мови в 11 томах

ГУЛЯ́ННЯЧКО

ГУЛЯ́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до гуля́ння. — Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу (Вовчок, І, 1955, 3); — Він же колись до неї залицявся, на вечорницях з нею бував. Може, те гуляннячко не забулося? (Шиян, Баланда, 1957, 144). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 191.

  1. гуляннячко—мен. сер. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. гуляннячко—а с.i Пестл. до гуляння....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. гуляннячко—гуляннячко менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. гуляннячко—Гуляннячко чка чку...Правописний словник Голоскевича
  5. гуляннячко—а с. Пестл. до гуляння....Толковый словарь украинского языка