Словник української мови в 11 томах

ГУГНЯ́ВО

ГУГНЯ́ВО. Присл. до гугня́вий. З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі — гугняво лебеділи милостині (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 16); Імітуючи скрипучий супровід ліри, Геннадій проспівав гугняво (Вол., Місячне срібло, 1961, 102). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.

  1. гугняво—прислвник...Большой украинско-русский словарь
  2. гугняво—Присл. до гугнявий....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. гугня́во—Гугняво нар. Гнусливо. Як крикне та ще й гугняво. Стор. . . Словарь укрансько мови в х тт. За ред. Б. Грнченка. К. . Т. . С. ....Грінченко. Словарь української мови
  4. гугняво—гугняво прислвник незмнювана словникова одиниця...Орфографічний словник української мови
  5. гугняво—Присл. до гугнявий....Толковый словарь украинского языка