Словник української мови в 11 томах

ГУГНИ́ТИ

ГУГНИ́ТИ і ГУГНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Те саме, що гугня́вити. — Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір, славні люди були! — Угу, — гугнить ворона, а рака кріпенько держить (Стор., 1, 1957, 29); — Ач, клятий, винуєшся, — незлобно гугнив дід Овсій (Юхвід, Оля, 1959, 155). 2. Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно. Всі замовкли і стали прислухаться, аж справді десь далеко гугнів.. [мисливський] ріг (Стор., І, 1957, 390); Знову гугнить телефон. Тривожні дзвінки (Коч., І, 1956, 614). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 188.

  1. гугнити—i гугнти ню ниш недок.i розм.i Те саме що гугнявити. Звучати неясно звучати набридливо монотонно....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. гугнити—гугнити дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. гугнити—див.em говорити...Словник синонімів Вусика
  4. гугнити—ГУГНЯВИТИstrong говорити спвати нерозбрливо у нс ГУГНИТИstrong ГУГНТИstrong розм. ГУНЯВИТИstrong розм. Йду бачу сидить цей страшило гугнявить якусь псню О. ваненко Ач ...Словник синонімів української мови
  5. гугнити—em гугнти ню ниш недок. розм. Те саме що гугнявити. Звучати неясно звучати набридливо монотонно....Толковый словарь украинского языка