Словник української мови в 11 томах

ГОЛОВНОКОМА́НДУВАННЯ

ГОЛОВНОКОМА́НДУВАННЯ, я, с. Головне командування. У серпні 1942 року солдати і офіцери чехословацької військової частини звернулися до Головнокомандування Збройними Силами СРСР з проханням послати їх на фронт (Колг. Укр., 12, 1963, 52). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 113.

  1. головнокомандування—мен. сер. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. головнокомандування—я с.i Головне командування....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. головнокомандування—головнокомандування менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. головнокомандування—ГОЛОВНОКОМАНДУВАННЯ я с.Орган кервництва збройними силами на чол з головнокомандувачем.Йому не потрбна слава вона йому потрбний спокй потрбна упевненсть що турецька шабл...Словник української мови у 20 томах
  5. головнокомандування—я с. Головне командування....Толковый словарь украинского языка
  6. головнокомандування—General Headquarters High CommandВерховне головнокомандування Supreme Command...Українсько-англійський словник
  7. головнокомандування—главнокомандование...Українсько-російський словник
  8. головнокомандування—главнокомандование...Українсько-російський словник