ВАГА́Р

ВАГА́Р, я́, ч. Особа, яка важить що-небудь або контролює зважування чогось. На ганку вагар вижив гору мішків (Збан., Старший брат, 1952, 73); На період збирання зернових культур правління виділж: чагаря (Колг. енц., II, 1956, 129). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.

вагар—вагарм.весовщик...Беларуска-расейскі слоўнік
вагар—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
вагар—я ч.i Особа яка важить щонебудь або контролю зважування чогось....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
вагар—вагар я...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
вагар—вагар менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
вагар—Вагар ря рев рем гар рв хто важить...Правописний словник Голоскевича
вагар—ВАГАР я ч.Робтник який важить щонебудь або контролю зважування чогось.Мирон Данилович з наказу жовтобородого вагаря поставив на терези вдро В. БаркаНа анку вагар важив го...Словник української мови у 20 томах
вагар—я ч. Особа яка важить щонебудь або контролю зважування чогось....Толковый словарь украинского языка
вагар—техн. весовщик специальность...Украинско-русский политехнический словарь
вагар—Weigher weighmaster...Українсько-англійський словник
вагар—Vejer...Українсько-датський словник
вагар—весовщик...Українсько-російський словник