Словник української мови у 20 томах
ЦАРАТА
ЦАРА́ТА,и,ж.
Те саме, щоцера́та.
Йому [Миколі Степановичу] стало трохи незручно, та, сполоснувши руки, примостився скраю лавки за стіл із новозастеленою царатою в червону квіточку на тоненькій ніжці. Царата відгонила якоюсь паленою гумою(із журн.).