Словник української мови у 20 томах

ЦАРАНИ

ЦАРА́НИ,а́н,мн. (одн.цара́нин,а,ч.;цара́нка,и,ж.).

Румунські селяни.

У млині сидять царани, покурюють самосад, стиха гомонять про всяку всячину(М. Чабанівський);

Незвичні до машини воли лякалися гуркоту й шарахали вбік на ниви. Машині щоразу доводилося спинятися й перечікувати, поки не менш перелякані царани .. заспокоять сполохану тварину(Ю. Смолич).