Словник української мови у 20 томах
УСТИДЛИВО
УСТИДЛИ́ВО(ВСТИДЛИ́ВО),розм.
Присл. доустидли́вий.
А Даруся якось ніби встидливо дивилася собі під ноги – і таки пливла поруч з Іваном, як княжна, ще й рукою зрідка поправляла волосся під хустками(із журн.);
В Україні все наполегливіше підіймається питання про надання нашим університетам автономії, однак при цьому встидливо замовчується той факт, що прийнята в усьому світі університетська автономія передбачає право видачі університетами дипломів про науковий ступінь(з газ.).