Словник української мови у 20 томах

УГОВТУВАТИСЯ

УГО́ВТУВАТИСЯ(ВГО́ВТУВАТИСЯ),уюся, уєшся,недок.,УГО́ВТАТИСЯ (ВГО́ВТАТИСЯ),аюся, аєшся,док., розм.

Те саме, щоугамува́тися1, 4.

[Конон(хапа її[Женю]за руки):]Не скаженій! Уговтаєшся, ще й спасибі скажеш, що провчив!(М. Кропивницький);

Григорій Химочка зачекав, доки натовп трохи уговтається й стихне(Г. Епік);

[Хвекла Гавриловна:]Пора б вже вам і вговтатись! Дітки вже підростають, старшенькому синові сімнадцятий годок, а вам і досі зальоти на думці...(М. Кропивницький);

Маламужиха, така ж, певно, як і Ганна, колись цокотуха була, та за дітьми і чоловіком-п'яницею уговталася трохи(О. Іваненко).

  1. уговтувати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem уговтувавши уговтуючи...Большой украинско-русский словарь
  2. уговтувати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem уговтувавши уговтуючи...Большой украинско-русский словарь
  3. уговтуватися—уговтуватися дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови