Словник української мови у 20 томах

СТРУНЧИТИ

СТРУ́НЧИТИ,чу, чиш,недок., кого, розм.

Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти.

Іван Антонович, лейтенант Черниш і всі обслуги, пересміхаючись, чекали, як Хома буде струнчити новачків(О. Гончар);

– Микита ваш виріс, правда, видющим, та викохувати воли – не парубоцьке діло. Самого ще струнчити треба...(Ф. Бурлака).

  1. струнчити—чу чиш недок.i перех.i розм.i Давати комусь настанови повчати як себе поводити виховувати наставляти....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. струнчити—струнчити дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. струнчити—Струнчити нчу нчиш нчать...Правописний словник Голоскевича
  4. струнчити—див.em лаяти...Словник синонімів Вусика
  5. струнчити—I. ВИХОВУВАТИstrong кого виробляти в когось певн риси характеру прищеплювати комусь певн знання тощо навчати когось правил культурно поведнки ВИРОЩУВАТИstrong ПЛЕКАТИstro...Словник синонімів української мови
  6. стру́нчити—СТРУНЧИТИ чу чиш недок. перех. розм. Давати комусь настанови повчати як себе поводити виховувати наставляти. ван Антонович лейтенант Черниш вс обслуги пересмхаючись чека...Словник української мови в 11 томах
  7. струнчити—чу чиш недок. перех. розм. Давати комусь настанови повчати як себе поводити виховувати наставляти....Толковый словарь украинского языка
  8. струнчити—разг. приструнивать давать нагоняй...Українсько-російський словник