ПУСКАТИ

ПУСКА́ТИ,а́ю, а́єш,недок.,ПУСТИ́ТИ,пущу́, пу́стиш,док.

1.кого, що і без прям. дод.Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках.

Мани собаку, а з рук не пускай кияку(Номис);

Давали, та з рук не пускали(приказка);

Мотря держала в руці курку й не хотіла її пускати(І. Нечуй-Левицький);

Чубенко хилив голову й пускав з руки повід, кінь спотикався на корчах лісової дороги(Ю. Яновський);

– Хіба й справді не сестра я? – Ні, моє кохання. Моє серце! – Боже ж ти мій! Чому я не знала? Була б тебе не любила І не цілувала... Ой, ой! сором! Геть од мене! Пусти мене!(Т. Шевченко);

Взяв Іван обидві щуки, Обережно взяв у руки, І до моря поспішив, І у море їх пустив(Л. Первомайський);

//Розслаблюючи, розтуляючи руки, пальці, переставати стискати їх або щось у них.

– Перснів скільки! – скрикнув[парубок].Я стулила руку в кулак – не пускаю, а він усилковується відняти(Панас Мирний);

[Лицар:]Ой, лихо! дубнуть, мліють руки!.. (Пускає руки й скочується з гори в діл)(Леся Українка);

//Робити менш натягненим; ослаблювати, відпускати.

Під розпогодженим небом, Віжки пускаючи, мчить панотець на колесах покірних(М. Зеров);

Вершники з'їхались, поговорили про віщось, і один з них, вийнявши лука, натяг і пустив тетиву(М. Старицький);

Пустивши поводи, їдуть[карателі]повільною ступою(О. Гончар);

//часто із запереч.Давати можливість, дозволяти кому-небудь іти, їхати кудись, звідкись.

Оврамиха, стара мати, А три сини мала. Гей, в доріженьку та великую На ніч не пускала(з народної пісні);

Він береться за шапку. Схопила[Варка]його за рукав, – не пускає з хати(Марко Вовчок);

На ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти. Не пускали(А. Головко);

Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з усіма на козацьке подвір'я(П. Куліш);

Він хотів сказати, що теж не пустить її нікуди від себе, але промовчав(П. Загребельний);

//куди, з інфін.Дозволяти, давати можливість робити що-небудь, іти кудись з певною метою і т. ін.

– От вже як піду заміж, .. і діточок буду обшивати, і тебе, мамочко, що ти в мене була така добра, жалувала мене, пускала .. гуляти(Г. Квітка-Основ'яненко);

В село до дівчат-ровесниць мати лиш рідко коли пускає(О. Кобилянська);

Дід заборонив їй виходити з двору .. і не пускав на посиденьки до сусідів(Григорій Тютюнник);

– Хіба ти знов поїдеш на буряки? – спитала її мати. – Поїду, аби тільки батько пустили(І. Нечуй-Левицький);

А я кажу: “Як не пустите малювати, на зло вам умру”(Ю. Яновський);

* Образно.Матюха смикнувся, але щось мов за поли його схватило й не пустило вдарити в першу ж мить(А. Головко);

//також у сполуч. зі сл. на волю.Переставати затримувати когось, звільняючи з ув'язнення, з-під арешту і т. ін.

Коли .. її ніхто не чіпав, не бив, .. а так пускав на волю, тоді вона любила блукати по бур'янах(Панас Мирний);

Гафійка почула про Марка від Підпари. Він сердито жалівся: і так од голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили(М. Коцюбинський);

[Служебка:]Ну, де ти тут? Виходь! Принесла страву![Лицар-в'язень:]Ох, не до страви вже! Пусти на волю!(Леся Українка);

//із запереч. част.Перешкоджати кому-небудь у здійсненні чогось, затримувати десь (про предмети, явища, стихію, хворобу і т. ін.).

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають(Номис);

Пишу до Вас, лежачи в ліжку: застуда вже третій місяць не пускає мене звідти(М. Коцюбинський);

Тимофій гребе, що аж мускули тріщать, стараючися випрямити дарабу в просту лінію, але вода не пускає і рве дарабу на дві часті(Г. Хоткевич).

2.кого і без прям. дод., до кого – чого, у що, куди, з інфін.Давати можливість, дозволяти кому-небудь увійти, в'їхати, проникнути кудись; впускати.

Ворота в баштах запирали[троянці],Своїх ховатись не пускали, Бо напустили б і чужих(І. Котляревський);

– Скажи, серце, Гаврилові, щоб більше не одмикав дверей і нікого не пускав сюди(І. Нечуй-Левицький);

Хоч Борис десь вартував комори, його до кімнати пустили як звичайного гостя(В. Підмогильний);

– Цілий день лежав я в землянці, складав план, і до мене нікого не пускали(Григорій Тютюнник);

Прибувай до мене, щоб вороги спали, То я тебе пущу, щоби мати не знала(П. Чубинський);

* Образно.Дзвенить розмова і парує чай; Віддайся їм і в серце не пускай Щемливих забобонів(М. Зеров);

//Поселяти, поміщати у себе кого-небудь, давати комусь притулок, дозволяти жити в себе.

Калашник погрожував йому, лаяв сусіду за те, що той пускав Терешка до себе ночувати(Г. Епік);

– Ходім, сину, .. Коли пустять в хату; А не пустять, то й надворі Будем ночувати(Т. Шевченко);

– Зібралася нас купка жінок, допомагали поранених носити. Отут по хатах і госпіталь був .. А Палажка твоя до своєї хати не пустила(С. Журахович);

– А, так ти й квартиранта пустив!(А. Головко);

//Давати кому-небудь дорогу, прохід кудись; давати комусь, чомусь можливість обганяти, обходити себе; пропускати.

У першій кімнаті сидів старий у темній рясі .. – Ось до вас прийшли, – каже йому молодиця, пускаючи мене у двері(Марко Вовчок);

– А ми вирішили тікати на батьківщину – сюди, у Великий степ. Росіяни тоді нікого не пускали через Урал. Треба було переправитись темної ночі(З. Тулуб);

Пороздвигалися[порозсувалися]дяки, пустили Харка на покуть(Г. Квітка-Основ'яненко);

Щоб не зароситися, Борис пустив паню Міхонську передом, а сам ішов позад неї(І. Франко);

//перев. док.Дати можливість, дозвіл бути десь надрукованим, обнародуваним, поставленим на сцені (перев. про цензуру).

Щось багато в сім році лаштується збірників, та чи багато пустить цензура(В. Самійленко);

//перев. із запереч.Давати можливість чому-небудь проникати кудись, крізь щось (про предмети, явища природи і т. ін.).

Людей не чуть, вітру нема (він тут рідко буває гори не пускають)(Леся Українка);

Сволоки .. озвуться до соснових дощок на палубі: “Дошки-сестрички, тісніше ляжте! Хай хвиля по вас слизне і в море полетить. Не пускайте води до нас!”(Ю. Яновський);

Літак затримався, десь у Прибалтиці нібито гроза не пускала(О. Гончар);

– Остапе-е!.. Оста-апе-е!.. Голос її прозгучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко, забрала в себе, ковтнула(М. Коцюбинський);

Узьки[вузьки],високі й зверху гострі вікна пускали мало світа в довгу світлицю(І. Нечуй-Левицький);

Вимиті вікна заблищали шибками і пустили в хату цілі снопи сонячного світла(Григорій Тютюнник);

//Давати можливість, дозволяти кому-небудь підходити до кого-, чого-небудь, брати участь у чомусь, займати певне місце, посаду і т. ін.; допускати.

Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили. Поставили караули. Ісправник[справник]аж просить, Щоб нікого не пускали(Т. Шевченко);

– А щоб була доладна рада, – Старий Пацюк кричить, – .. Пускать на раду всіх хвостатих, А куцих не пускать(Л. Глібов);

– А що будемо робити? – спитав титар, обертаючись до дідів. – А то будемо робити, що не пустимо того Балабухи на парафію, от що! – сказали діди(І. Нечуй-Левицький).

3.кого, що і без прям. дод.Спрямовувати, посилати, відправляти куди-небудь з певною метою; примушувати іти, їхати, бігти, летіти кудись.

Колись Боян, співець потужний, Дзвонив у струни золоті, Мов соколів десяток дружний Пускав з-під хмар на лебеді(П. Куліш);

– Пускай їх, Чумаченко, пускай орлів. Штурмуйте, товариші, на славу! Всім видам... “Славу”[орден].Бійці запевнили хором, що постараються(О. Гончар);

Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі(І. Котляревський);

– Пустити б мене навколо світу просто по меридіану, скільки б то вже разів я додому повертався, – жартував сам із себе Федір Кузьмич, розносячи по людях вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів(О. Довженко);

//Наказувати мучити, вбивати кого-небудь; посилати когось на муки, на смерть; спричиняти чиюсь смерть.

Не багато Коновченко по долині Черкень погуляв, – Самих найстарших п'ятсот чоловік рицарів під меч пускав(з думи);

Оксана була красива і принадна, і вони[гестапівці]в першу мить не знали, що з нею робити. Пускати одразу на тортури чи натішитись .. її тілом(В. Кучер);

//перен.Спрямовувати на якесь заняття, роботу і т. ін.

Звісно, соромно такому багатиреві сина-єдинця[одинака]у найми пускати(Панас Мирний);

– Он у мене синок Василь... Вирощу його... мою милу дитину, моє паненятко... вигодую, вивчу... у пани пущу... Паном зроблю...(Панас Мирний);

– Пустимо[хлопця]в науку, – сказав[ланковий](Ю. Яновський);

//ким.Змушувати кого-небудь стати кимсь, вести певний спосіб життя.

– А я вже думав одружитись, І веселитися, і жить, Людей і Господа хвалить... А довелося... Накупили І краму й пива наварили, Не довелося тілько пить. Старої пані бахур сивий Окрав той крам. Розлив те пиво, Пустив[наречену]покриткою...(Т. Шевченко);

//Випускати, виганяти на пасовище (коней, худобу), звільняти від упряжі.

Яків зіскакує з коня, пускає його пастися в рів під липи(М. Стельмах);

– Ми пустили коні на леваду, А самі ввійшли в тісне подвір'я(І. Франко);

Опівдні аул зупинився перепочити. Подоїли овець і кобил, пустили отару й табун пастися(З. Тулуб).

4.кого, що і без прям. дод.Примушувати або давати можливість рухатися певним чином, з певною швидкістю.

Козаки .. пускають із копита коні, кидаються у Дунай, перепливають його(М. Коцюбинський);

– Старенький гуцул .. пускає свою дарабу побіч нашої(Г. Хоткевич);

– Хіба ви не знаєте, товариші, що поїзд на ширшій колії тримається стійкіше? Пускай, гони на повну швидкість...(О. Гончар);

Добираємось до ямки. Грицько коней дужче пустив, щоб разом вихопитись з ямки(Панас Мирний);

Він увімкнув мотор і пустив циклонетку[автомобіль] ..додому(Ю. Смолич);

//Давати можливість вільно рухатися за течією, вітром і т. ін.

Один човен на бистрих хвилях перекидається, і для того зв'язують докупи два або три човни, перекладають дощечки впоперек їх для сидіння і без весел пускають їх по воді(І. Нечуй-Левицький);

Хотілося .. вхопитися за волосся руками і дерти, по вітру пускати(Г. Хоткевич);

Дівчата почали заплітати вінки й пускати їх у Почайну, щоб запитати в долі, чи судилося їм мати пару(С. Скляренко);

– .. Вечір нині любий, тихий, таємничий. – А який вечір? – здивувався юнак. – А купальський. Дівчата й хлопці гулятимуть, віночки на воду пускатимуть(О. Бердник);

Старі зілля зв'язали в снопок, щоб пустити за водою напровесні(Ганна Барвінок);

* Образно.Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду(Леся Українка);

//Давати можливість занурюватись у воду під дією власної ваги або насильно топити у воді.

Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно. Лиш поплавок лишався зверху(М. Коцюбинський);

Там берег, мати і жона... Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси(М. Рильський);

Пудів двадцять нав'язали їй на шию, на руки і на ноги, та, відчепивши від вірьовок, так її й пустили у воду...(Г. Квітка-Основ'яненко);

//Спрямовувати дію якого-небудь предмета у якомусь напрямку.

Молот пускаймо повище, Биймо, поки гаряче!(П. Грабовський);

Гей, товариство веселе, женім корабель на простори, Весла легкі раз у раз в темну пускаймо глибінь(М. Зеров);

Пускає[Данило]пальці в краєчок шибки(М. Стельмах);

//Спрямовувати на виконання певної роботи (машину, механізм).

– Якось і сама економія вправиться: завтра пускають всі свої жатки, а ще чотири на станції вивантажують(А. Головко);

Слідом за культиватором пускають борони(з наук. літ.);

Краще б, ніж тут стояти, піти гуртом на панське поле, пустить по ньому плуг(М. Коцюбинський);

– В посушливе літо пустили по вигорілому пасовищу трактори(М. Рудь);

До міста близько. Скоро це буде міська зона, мають пустити тролейбус(Ю. Винничук);

//Давати можливість поширюватися в певному напрямку, випускати, спрямовувати кудись (воду, вогонь і т. ін.).

Чорний пожар по землі пускає[Гза](Панас Мирний);

Чоловік у самій сорочці і в білих спідніх штанях .. – з пожежної, видати, команди, пускає на клуню цівку води(А. Головко);

Старий Пташинський уважно й заклопотано пускав краплі ліків в чарку з водою(М. Івченко);

Він збив манометр і ударив залізом по боці[паровика].Потому пустив пару в свисток(М. Коцюбинський);

Учора знову була газова атака .. певно, пустили новий газ(П. Колесник);

Десять днів рили канал, щоб пустити воду новим річищем(О. Донченко);

* Образно.Якийсь скривджений наймит пустив веселим вогнем свою помсту в чорні, як могили, клуні багатія(Григорій Тютюнник);

//що, чим.З силою кидати, жбурляти щось.

Тут Пандар камінь піднімає І в Турна зо всіх жил пускає(І. Котляревський);

Подивлюсь хоч на її віконце, коли спить. І груддям пускав у город, чи не почує...(Ганна Барвінок);

Княгинина рука не хибила – пускала рогатину влучно(А. Хижняк);

Шибонула[дівчинка]в його опукою, хлопець похопив та пустив до неї(Марко Вовчок);

Маркові хотілось схопити камінь і пустити ним у лису голову(І. Микитенко);

//у сполуч. зі сл. куля,стрілаі т. ін., що, чим.Стріляти з вогнепальної зброї або іншого пристрою.

– Треба лаштувать гармату й пускати останню бомбу(І. Нечуй-Левицький);

Натягував .. лука Королевич Юрась і пускав стрілу в табун кіз(М. Івченко);

Протягом довгої осінньої ночі кожні десять хвилин ми пускали із шхуни ракети(М. Трублаїні);

Тугар Вовк, стоячи в щілині, пустив у нього[ведмедя]другою стрілою(І. Франко);

Ледве встигли сховатися[хлопці]від автоматної черги, яку пустили гітлерівці, почувши голоси серед руїн(Ю. Яновський);

* Образно.Веселка розмаїта Пустила стріли з-поза хмар(А. Малишко);

Ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила з себе першу стрілу-блискавицю(Григір Тютюнник);

//у сполуч. зі сл. слово,фразаі т. ін., перен.Промовляти, писати і т. ін.

Кожне слово .. пускав[Отець Григорій],ніби каплями узвару душу кропив(Б. Лепкий);

Сахновський, застібаючи френч, холодно пускав слова: – Сю ніч ти й спробуєш першу порцію[катувань](А. Головко);

Вночі моя уява ожива, .. Приходять ордами незлічені слова. Стискаю їх, мов скарби, у долоні, Пускаю рівними рядами на папір(С. Крижанівський);

Донька при згадці про ймення Константина хвилювалась, плакала, але немов кам'яніла й не пускала й слова з уст(Н. Королева);

Щоб дітям веселіш було, Пущу я загадку прехитру(Л. Глібов);

Семениха стояла, наче засоромлена, й слова не пустила(Л. Мартович);

Зненацька звалилось на бійців грізне попередження: – Танки праворуч! Першим пустив його Козаков(О. Гончар);

//перен.Публікувати, робити надбанням громадськості, читачів.

Раю вам не пускати їх[байки]тепер до друку, а повагом передивиться їх(Панас Мирний);

Він довго думав: пускати кореспонденцію в номер чи не пускати(Л. Первомайський);

Видавайте сей каталог, де хочете, під якою хочете фірмою, ми в те не мішаємось, бо на Україні і так пустимо[книжки]якось(Леся Українка);

Райніс любив простих трудівників і тому вів їх з життя в літературу, щобзлітератури їх живі і діючі образи пустити в народ(з наук. літ.).

5.що.Приводити в дію, рух; змушувати працювати (машину, механізм, промислове підприємство).

Механік за стіною пускає апарата. Апарат деренчить і шумить(Ю. Яновський);

Осіннього вечора зібралась комуна пускати млин(М. Куліш);

– Пустили паровики на роботу(Г. Квітка-Основ'яненко);

Андрій не покидав надії, що ось-ось .. наїдуть пани, усе полагодять і пустять фабрику(М. Коцюбинський);

Підприємці Дехтярьови в 40-х роках XIX ст. пустили в Києві завод металевих виробів(з наук. літ.);

//Вмикати електричний струм, певні пристрої для надання руху машині, механізму і т. ін.

В клуб електрику пускали, І зійшлося півсела(С. Воскрекасенко);

Шофер Серьога пустив швидкість, і ми шарпнули вперед(Ю. Яновський).

6.що, у сполуч. з ім., що означають дію або стан.Піддавати якій-небудь дії, використовувати певним чином, з певною метою.

Капітали, які він пускав у оборот, робилися чимраз більші(І. Франко);

Хіба ж уявити було прадідам, що він порухом руки пускатиме в дію сили фантастичні, ламатиме небо пекельним гуркотом двигунів..!(О. Гончар);

Дарма, що на трьох ногах[коза],а припустила, аж курява встала; тут вона, похоже, і четверту ногу пустила в ход[хід](з казки);

Марина того ж таки вечора, наливаючи чай німцеві, казала: – Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле[борошно]в діло пустити! А тепер як літа діждемо, назад добрим вернемо(Панас Мирний);

Слідчий пустив у діло свої кулаки...(І. Багряний);

Протягом години мінометникам кілька разів доводилося пускати в хід гранати, іьти врукопаш(О. Гончар);

Кілька ударів ножем розпушили землю. Рубін вигорнув її на себе і знову пустив у хід ніж(І. Сенченко);

//на (під) що.Використовувати для чого-небудь.

Справді, був він невдачливий: .. пустив поле під сіно, сіно подешевшало(Грицько Григоренко);

– Так, Чернеччину ми пустимо під соняшники, – перевів свої думки Оксен на господарські клопоти(Григорій Тютюнник);

Я взяв папку, і вона здалася мені такою важкою, наче там був не папір, а чавун. – Гаразд. А як на кафедрі дізнаються, що я пустив цю крамолу в обіг?.. Студентам же роти не зав'яжеш(А. Дімаров).

7.кого, що, розм.Продавати або збувати іншим способом.

До нього[діда]регулярно щороку зіходилася гуцулія[гуцули]довідуватися: чи сіно дешево пускати, чи худобу(Г. Хоткевич);

Рідного куреня мого давно нема. І городець материн дядько мій якось пустив у чужі руки(Ганна Барвінок);

//Витрачати (гроші).

– Отак заробляючи кождого дня, того ж дня пускаю все зароблене, не дбаючи про завтра(І. Франко);

– Я вже знаю, що ви не пустите[гроші]марно...(І. Франко).

8.що.Давати росток, корінь і т. ін. (про рослину).

Дерево не пускає коріння вглиб, бо камінь, а розкидає коріння навкруги, обхоплює ним, мов гадюками, камінь(М. Коцюбинський);

Дуби всихають. Та й тоді ще Прощальні пагінки все вище Пускають(І. Муратов);

Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля(І. Нечуй-Левицький);

Через три дні буряк зазеленів, розправив кущ, виложив по землі широкий лист, пустив молоді паростки(К. Гордієнко);

* Образно.З радістю прислухається Ївга, як уже пускає в її серце паросток почуття помсти(Л. Яновська);

Роздумував[Тимко]над долею людей, що перебираються ось на його очах із одного місця на друге. “Де корінець пустив, там і серце залишив ..”(Григорій Тютюнник).

9.що.Видавати які-небудь звуки (говорячи, співаючи і т. ін.) певним чином.

Пана Адама збудили, і він пускав у столовій басові нотки(М. Коцюбинський);

Ой, піду я в лужочок, Гей, пущу стиха голосок. Пущу стиха голосок, Чи не почує мій дружок(з народної пісні);

В тиші загалакали голоси .. Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, і жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу(М. Стельмах).

10.що.Виділяти, випускати, розбризкувати, випромінювати і т. ін. з себе що-небудь.

Фалькенбавм, бесідуючи з ним, пускав “із нервозності” просто йому в лице дрібненькі, як мак, крапельки слини(Л. Мартович);

Самовар пускає вгору кучеряву стьожку пари(Н. Рибак);

Сказавши, аромат пустила[Венера]:Васильки, м'яту і амбре[амбру],На хмарі в Пафос покотила(І. Котляревський).

11.що, розм.Давати можливість чому-небудь лягати, стелитися, розкидатися, спадати по чомусь, на чомусь певним чином.

– Ой не стій, вербо, над водою, Не пускай гілля по Дунаю(Ганна Барвінок);

Ось сидить за сніданком, зап'яв широкі груди і пуска по серветці м'яку білу бороду(М. Коцюбинський);

Який ставний юнак.., О Пірро, обійма тебе на самоті? Для кого ти, ясна і в світлому убранні, По плечах кучері пустила золоті?(М. Зеров);

//Опускати, похиляти що-небудь донизу; звішувати.

Він стоїть біля мене, узявся однією рукою за бік, а другу пустив поволі(Панас Мирний);

Уймився[Іван]обома руками за колик, пустив голову межи руки(Л. Мартович);

Мар'яна безпорадно пустила руки вздовж тіла(Я. Мамонтов);

//Шиючи одяг, лишати запас у швах, додавати тканини на виріст.

Щовесни, як шиє мати штани старшому[синові],то на цілу долоню довші пускає холоші(А. Головко);

//Надавати якогось кольору, відтінку чому-небудь, наносити візерунок на щось.

– Пустимо по стінах і склепіннях фресковий розпис, щоб замінити дорогі заморські мармури(П. Загребельний).

12.що.Втрачати, ронити (листя, пір'я і т. ін.).

Явір пускає листя на воду(Л. Первомайський);

Ой летіла зозулечка понад море в гай Та й пустила синє пірце у тихий Дунай(Ю. Федькович).

13.рідко.Розчинитися, розтавати.

Надбіг[Лис Микита]до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, – де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає(І. Франко);

Напровесні от-от річка Горинь пустить!(Ганна Барвінок).

14.що, діал.Надсилати поштою (листи, гроші і т. ін.).

– Та давай уже, молодице, я твій лист по почті[пошті]пущу(Марко Вовчок);

Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей на Великдень(В. Стефаник).

Випуска́ти (пуска́ти) / ви́пустити (пусти́ти) на во́людив.випуска́ти;

Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)]див.зако́чувати;

(1) Пуска́ти вітри́,прост. –псувати повітря, випустивши шлункові гази.

– Ми, хлопче, досвідчені, старі горобці, нас на м'якині не проведеш. Говорити легко – ти спробуй перти плуга! Так прудко, як оце ти мовив, можна лише вітри пускати, а не природу загнуздати(О. Бердник);

(2) Пуска́ти в же́бри –перетворювати на жебраків.

– Не треба нам радців! Годі! – Щоб до в'язниці тягали, як нашого цехмістра! – Здирствами в жебри пускали!(З. Тулуб);

(3) Пуска́ти / пусти́ти до прича́стякого –причащати кого-небудь (про священнослужителя).

– Миритися нам треба. Усе життя як люті вороги живемо. Умиратимете – піп причастя не дасть(Григорій Тютюнник);

– Неси ж, – каже[піп],– то[жито]назад Та спожий на щастя. А я тебе взавтра й так Пущу до причастя...(С. Руданський);

(4) Пуска́ти / пусти́ти на світ –народжувати.

[Катерина Петрівна:]От люди народжують, а мені здається, що всі вони[діти]мої, що то я їх на світ пускаю(З. Мороз);

(5) Пуска́ти / пусти́ти па́росток (па́рость):

а)починати рости.

Буряк зазеленів, розправив кущ, виложив по землі широкий лист, пустив молоді паростки(К. Гордієнко);

б)проникати в свідомість, серце і т. ін.

– Це не означає, що я злегковажив вашими порадами-думками, навпаки, вони тепер якнайміцніше прищепилися і вже ростуть, пускають свіжі парості(Я. Качура);

(6) Пуска́ти / пусти́ти під укі́с по́їзд (по́тяг, ешело́ні т. ін.)–викликати залізничну катастрофу.

Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач, .. пускаючи під укіс поїзди...(Д. Бедзик);

У травні підпільники пустили під укіс ешелони з літаками та машинами(В. Козаченко);

(7) Пуска́ти / пусти́ти сльози́ну –те саме, щоПуска́ти / пусти́ти сльозу́ (сльо́зи)(див.пуска́ти).

Вони стали сердечно дякувати старенькому докторові й усім. Гриб від зворушення аж пустив сльозину(П. Козланюк);

(8) Пуска́ти / пусти́ти у пові́тря –те саме, щоВиса́джувати / ви́садити в пові́тря(див.виса́джувати).

– З кожної роти нашого батальйону зголоситься декілька простих солдатів під командою десятника пустити у повітря панцирний поїзд ворога(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

(9) Пуска́ти (сі́яти) / пусти́ти [недо́бру] сла́ву (недо́брі ві́сті) –наговорювати що-небудь негативне на когось.

Пустили[одрадяни]про Марину з Килиною недобрі вісті(Панас Мирний);

(10) Пуска́ти язи́к як вороти́ло –розповсюджувати брехні, чутки.

Міг би, щоправда[парубок],взяти якусь і свою, сільську, з господаркою і фамілією, але вже як Бог дав... Аби язик по селу не пускала як воротило, та не мольфарила[чаклувала](М. Матіос).

◇ (11) [Аж] сли́ну пуска́є / пу́стить –хто-небудь має сильне бажання придбати щось, оволодіти чим-небудь і т. ін.

Браконьєри з мосту аж слину пускають, що стільки під ними пропливає весняного живого добра, а вихапувати не маєш права(О. Гончар);

Тоді пан усміхнувся лукаво і показав попові торбу грошей. Піп аж слину пустив, угледівши стільки грошей(Україна сміється);

(12) [Аж] сли́ну пуска́ти / пусти́ти –виявляти сильне бажання придбати щось, оволодіти чим-небудь іт. ін.

Браконьєри з мосту аж слину пускають, що ствльки під ними пропливає весняного живого добра, а вихапувати не маєш права(О. Гончар);

Тоді пан усміхнувся лукаво і показав попові торбк грошей. Піп аж слину пустив, угледівши стільки грошей(з легенди);

Випуска́ти (пуска́ти) / ви́пустити (пусти́ти) в світдив.випуска́ти;

Закида́ти (пуска́ти) / заки́нути (пусти́ти) гадю́чкудив.закида́ти²;

(13) І на о́чі не пуска́ти / не пусти́тикого –не хотіти бачити когось, категорично відмовляючись спілкуватися з ким-небудь.

Пішли – коваль, Цигуля, Невкипілий і ще душ кілька. Але князь і на очі до себе не пустив(А. Головко);

(14) І на порі́г не пуска́ти / не пусти́тикого –забороняти кому-небудь приходити кудись, не хотіти бачити когось.

– Я б і на поріг її[Марину]не пустив(Панас Мирний);

– Колись нас сюди й на поріг не пустили б, а тепер тут, бачу, й закурити можна(О. Гончар);

Крути́ти (пуска́ти) фільм (кінокарти́ну, кіно́)див.крути́ти;

(15) На о́чі не пуска́ти / не пусти́ти –не дозволяти з'являтися, приходити комусь куди-небудь, до когось; не хотіти бачити кого-небудь.

На ранок таки зібрались вітробалчани до князя .. Але князь і на очі до себе не пустив(А. Головко);

Не ви́пустити (не пусти́ти) [ні (ані́,

і)] па́ри з вустдив.випуска́ти;

(16) Не пуска́ти / не пусти́ти на о́чікого –не хотіи бачити когось, категорично відмовляючись спілкуватися з ким-небудь.

Господи, як вже сварилась пані на Горпину! І на очі її не пускала тижнів ізо[зо]два(Марко Вовчок);

На ранок таки зібрались вітробалчани до князя. Пішли – коваль, Цигуля, Невкипілий і ще душ кілька. Але князь і на очі до себе не пустив(А. Головко);

(17) Не пуска́ти / не пусти́ти на порі́г –забороняти кому-небудь приходити кудись, не хотіти бачити когось.

– Я б і на поріг її[Марину]не пустив,(Панас Мирний);

– Колись нас сюди й на поріг не пустили б, а тепер тут, бачу, й закурити можна(О. Гончар);

(18) Па́ри з уст (вуст, ро́таі т. ін.)не пусти́ти –не промовити ні слова.

Оце піду до сина, хочу душу одвести: “Івасю, Івасю!” – а воно й пику одверне. І пари з уст не пустить(Ганна Барвінок);

Дивна річ – як тільки скаже він, Анкулія, слово, відразу западає тиша, ніхто й пари з вуст не пустить(М. Чабанівський);

Плести́ (пуска́ти) інтри́гу (інтри́ги)див.плести́;

(19) По миру́ пуска́ти / пусти́ти –доводити до злиднів, до становища жебрака.

[Молодиця:]Сам[чоловік]безвісти забіг, а мене з малими діточками по миру пускає(Панас Мирний);

Пропуска́ти (пуска́ти) / пропусти́ти (пусти́ти) повз ву́ха (ми́мо вух, повз слух)див.пропуска́ти;

(20) Пуска́ти (випуска́ти) / пусти́ти (ви́пустити) в (на) лю́ди –обнародувати які-небудь твори, публікуючи, друкуючи їх.

Випускаю оце в люде[люди]другого “Кобзаря” свого(Т. Шевченко);

Головко ніколи не випускав на люди той чи інший твір, не обдумавши, не зваживши всього, що стосувалося описаних подій, їх вагомості(з газ.);

(21) Пуска́ти з ву́ха у ву́хо –не дуже прислухатися до сказаного.

Це Невмій, бува, й прослуха, Та пускає з вуха в вухо(М. Стельмах);

(22) Пуска́ти (лови́ти) / пусти́ти (злови́ти) пі́вника (пі́вня) –видавати фальшиві звуки під час співу чи декламації.

– Брехня! – скрикнув Михайлик, аж півника пустив своїм хлоп'ячим басом(О. Ільченко);

Його вихолощений голосок пустив хрипкого дитячого півника(Ю. Смолич);

Один соліст у хорі торгівців зірвався і пустив “півня”(М. Ю. Тарновський);

(23) Пуска́ти ми́ляну ба́ньку,діал. –вигадувати нісенітниці.

– Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку(І. Франко);

(24) Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)]кому, на кого –кокетувати, загравати з ким-небудь або привертати до себе увагу, грайливо поглядати на когось.

А то сама[Тонька]присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала(О. Гончар);

Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима(Панас Мирний);

Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти(М. Стельмах);

Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима(Панас Мирний);

Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів(М. Стельмах);

(25) Пуска́ти / пусти́ти бу́льки́ (бу́льбашки):

а)випускати пухирці слини (перев. про дитину).

Збилися куми з ліку, коли несли найменшого хрестити, нарекли наздогад Степаном, і лише потім виявилось, що інший Степан уже лежить у колисці, .. пускаючи бульбашки(О. Гончар);

б)тонути або гинути, захлинаючись.

– Він[кіт]такий мій, як і твій! – відповів Павло. – Але твій уже бульки з моря пускає, а мій ще бігає...(В. Кучер);

Вже й очі вирячив бідаха наш Максим, Уже й бульки пуска(М. Рильський);

в)втрачати останні сили, надії, можливості; наближатися до знищення, загибелі, руйнації.

Вже так довоювались[супротивники],що останні бульки пускають(М. Стельмах);

(26) Пуска́ти (си́пати) / пусти́ти ві́ци (віц),діал. –жартувати, дотепно висловлюватися.

Ксьондз сипав віци і чхав од табаки(М. Коцюбинський);

Я .. не хотів тебе прогнівити, лиш пустити віц(В. Стефаник);

Сріблюк одповідав дуже охоче, весело, пускаючи віци(В. Винниченко);

(27) Пуска́ти / пусти́ти в о́бігщо –віддавати для загального користування.

Я взяв папку, і вона здалася мені такою важкою, наче там був не папір, а чавун. – Гаразд. А як накафедрі дізнаються, що япустив цю крамолу в обіг?.. Студентам же роти не зав'яжеш...(А. Дімаров);

(28) Пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пил, пилю́ку)кому –уводити в оману кого-небудь.

Який ще пил йому[Ступачеві]пустить в очі Бондаренко? І хто він зрештою: упертий фантазер чи замаскований ворог?(М. Стельмах);

– Кому ви дим пускаєте в очі? Хіба в цьому – в благополучній загальній цифрі – і є всі найзаповітніші інтереси району?(І. Рябокляч);

До чого ж ми обросли корою байдужості до рідного коріння, звикли видавати бажане за дійсне, пускати пилюку в очі!(з газ.);

(29) Пуска́ти / пусти́ти в розхі́д (в розхо́д)кого –розстрілювати, знищувати кого-небудь.

– Не заривайся. А коли візьмеш[Жмеринку]– менше пускай в розхід[полонених].Це не завжди досягає мети(О. Довженко);

– Будете чинити опір – пустимо в розход!(А. Шиян);

(30) Пуска́ти / пусти́ти в світ (в лю́ди) –публікувати, видавати.

Іконописець вкладав у роботу всю свою душу, досвід, уміння і пускав у світ, не відаючи його[твору]майбутнього(із журн.);

А вже ж коли пускати у люди “Повію”, то треба, щоб вона була не згірше тих перших двох частин, що вже побачили світа(Панас Мирний);

– Франко ж казав, що се[повість “Жаль”]найкраща моя річ і що гріх було б не пустити її в світ(Леся Українка);

(31) Пуска́ти / пусти́ти в старці́кого –доводити до зубожіння, злиднів.

– Вороги хотять[хочуть]зіпхнути тебе з гетьманства, а нас усіх, твою рідню, твоїх дітей пустити в старці(М. Лазорський);

(32) Пуска́ти / пусти́ти в хід –застосовувати, використовувати що-небудь.

Протягом години мінометникам кілька разів доводилося пускати в хід гранати, іти врукопаш(О. Гончар);

Кілька ударів ножем розпушили землю. Рубін вигорнув її на себе і знову пустив у хід ніж(І. Сенченко);

(33) Пуска́ти / пусти́ти ґрунт з-під ніг,рідко –переставати бути впливовим, позбуватися того, на чому тримається становище в суспільстві.

Промінь згас над рідним краєм; А ми, скільки кожен зміг, У провалля себе пхаєм. Ґрунт пускаємо з-під ніг(П. Грабовський);

(34) Пуска́ти / пусти́ти дур [у го́лову (в ті́м'я)]кому, на кого –затьмарювати чию-небудь свідомість, запаморочувати когось.

Амату з Турном я з'єднаю І сим Енея укараю, Латину ж в тім'я дур пущу(І. Котляревський);

Ось бач, який я гольтіпака, Який пустив на себе дур! Блуджу по світу, мов бурлака(Укр. поети-романтики..);

(35) Пуска́ти / пусти́ти ду́шу на поку́ту –залишати кого-небудь живим; помилувати когось.

[Ігнат:]Ой простіть мене, батечки!.. Не буду! Простіть!...[Павло:]Чорт![Ігнат:]Ой пустіть душу на покуту!..(М. Костомаров);

(36) Пуска́ти / пусти́ти з душе́юкого –не вбивати, залишати кого-небудь живим.

[Пан Душечка:]Так і так, розказує, здибав мене в лісі Кармелюк, пограбував до ниточки, тільки що пустив із душею(С. Васильченко);

(37) Пуска́ти / пусти́ти ману́ [в ві́чі] –обдурювати, змушувати вірити в що-небудь нереальне.

– Ходімо разом, – гукають перші. – Куди? – Та до пана ж. Волі правити. – Ідіть, коли його[пана]самого вже правцем поставило, – хтось одказав. Душ з п'ять зареготало. – Та то ману тілько пускають. Знаємо ми, – твердили перші(Панас Мирний);

– Привезли якогось свого слідувателя[слідчого]з Мойсинець і хочуть слідство наводити на те вбивство. Ману пускають(Іван Ле);

Напусти́ти ома́ну.

– Та хтось зумисне покопирсав ломакою, щоб напустити на нас оману, – сказала Гризельда, придивляючись до слідів(І. Нечуй-Левицький);

(38) Пуска́ти / пусти́ти на ві́тер:

а)(зі сл. гроші,майноі т. ін.)легковажно, марно, без користі витрачати.

[Герміона:]Ти свій заробіток пускаєш так на вітер(Леся Українка);

Як тільки свято – в нього[Більграйфа]повно гостей, оперету розігрують, як у Відні, де він, бувши молодим, гроші на вітер пускав(І. Муратов);

– Це ж треба уже зовсім розуму позбутися, щоб узяти та власною рукою пустити на вітер усе своє добро, загорьоване довгою, тяжкою працею...(Д. Бузько);

б)(зі сл. слова)обіцяти що-небудь нереальне; даремно говорити про щось.

– Гідротехнік Ковалів запевняє, .. що на Очеретянці уже цього року буде ставок довжиною п'ять кілометрів... А Ковалів – людина обережна, він не буде пускати слів на вітер(М. Чабанівський);

Хлопець не любив пускати слова на вітер(з газ.);

в)(зі сл. сл́ава)не берегти, не примножувати, не оцінювати належним чином.

Ярославову славу на вітер пускає[Всеслав](Панас Мирний);

(39) Пуска́ти / пусти́ти на во́лю Бо́жукого –не затримувати кого-небудь, відпускати.

Вася Багіров ніколи не вдавався до ганебної для гвардійця втечі, а бився хоч один проти десятьох, поки його не скидали з коня і пускали на волю Божу(О. Гончар);

(40) Пуска́ти / пусти́ти на дно (під шум, під ліді т. ін.)кого –топити кого-небудь.

Не йди, доню, за його заміж! Лучче[краще]б я тебе під шум пустила, ніж мала отак видавати!(І. Нечуй-Левицький);

Не боїмось ми банд злотопогонних, – уже не мало їх пустили ми під лід...(В. Сосюра);

(41) Пуска́ти / пусти́ти на порі́гкого –дозволяти приходити кому-небудь кудись.

– Хіба що постоїш на порозі палацу, та й то чи то пустять на поріг(М. Лазорський);

(42) Пуска́ти / пусти́ти на самопли́в –не надавати належної уваги керівництву чим-небудь, плануванню чогось.

Госпрозрахунок стає дійовим, якщо його не пустити на самоплив(з наук. літ.);

(43) Пуска́ти / пусти́ти о́ко (по́гляд)перев. на кого – що. –задивлятися на кого-, що-небудь, кудись, виявляючи зацікавленість, інтерес.

Робиш що, а очі.. пускаєш в далечінь тривожну(А. Головко);

Він любощів співець. Овідій ніжний, він пускає погляди по обрію врозгін(Г. Кочур);

(44) Пуска́ти / пусти́ти по ко́лущо:

а)частувати присутніх по черзі чим-небудь (перев. алкогольними напоями).

Колись, ще до війни, Філарет .. пускав грудку цукрової голови по колу. Але хіба встежиш за всіма: один – раз куснув, інший – двічі встиг, третій притримав за губою та знову до цукру(В. Дрозд);

Не раз збиралися князі на примирення, говорили один одному солодкі словеса, бенкетували дні і ночі, браталися, пускали чашу міцного вина по колу(В. Чемерис);

Вони пускають по колу першу каву, потім другу, передають горнята з рук в руки, потім передають шматки білого хліба(С. Жадан);

– А все-таки оковита краще, – поважно заперечив козак Семен. Він налив горілки в окований сріблом ріг, пустив по колу(О. Бердник);

Один із близнюків вийняв пляшку із руки Тихого, зробив добренний ковток, передав своєму братові. Той так само ковтнув і пустив пляшку по колу(А. Кокотюха);

б)розповсюджувати серед широкого кола людей.

Де гарантія, що переляканий студент не однесе його[рукопис]в деканат, замість того, щоб пустити читати по колу(А. Дімаров);

Десь хвилин за сорок по колу пустили пачку фотографій з тільки що зробленим груповим знімком(із журн.);

(45) Пуска́ти / пусти́ти по сві́ту (по ми́ру)кого:

а)(перев. ким.)завдаючи кому-небудь страждань, горя, змушувати його ставати кимсь, вести певний спосіб життя (перев. про дівчат, жінок).

А що тих бідних покриток Пустив по світу з байстрюками! Отже й нічого! – А жонатий І має двоє діточок, Як ангеляточок(Т. Шевченко);

Ти мене знівечив, прогнав з своєї хати, з рідного краю, пустив по світу волоцюгою(І. Нечуй-Левицький);

б)доводити до зубожіння, злиднів.

[Молодиця:]Голова, бодай вона йому[чоловікові]луснула, як наробила мені отакого клопоту! Сам без вісті забіг, а мене з малими діточками по миру пускає(Панас Мирний);

Йому байдуже, що .. і хазяйство пограбують, і старцями по світу пустять(Григорій Тютюнник);

(46) Пуска́ти / пусти́ти сла́ву(рідкоу сла́ву)на (про) кого –поширювати чутки, звістки, які знеславлюють, порочать кого-небудь.

Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в Максима!(Панас Мирний);

Її взяла пані на легшу роботу, та на більші муки, бо якої слави не пускають по селу про тих дівчат, що роблять на панськім дворі(М. Стельмах);

(47) Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зкиі т. ін.)з оче́й –нещиро, удавано плакати.

Венера, облизня піймавши, Слізки пустила із очей(І. Котляревський);

(48) Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (сльо́зи):

а)плакати.

Компаньйонка баронеси підпирала сидячого Швейка і також пускала сльози(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його[Потопальського]адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа, і вже він готовий сльозу пустити, готовий цілувати того, хто сказав те добре слово(Ю. Збанацький);

б)жалітися кому-небудь, викликаючи до себе співчуття.

Та сльозу пустив Невмій: – Я не вмію працювати, Це говорить навіть тато(М. Стельмах);

– Про що це тобі Яцуба там наливав? За дочку все? Мабуть, і сльозу пустив?(О. Гончар);

(49) Пуска́ти / пусти́ти стрілу́ –гостро дошкуляти, досаждати комусь словами, діями з приводу чого-небудь.

Є нагода пустити стрілу в бік нестримного оптимізму Первоцвіта і твердокам'яної певності Дубова(М. Ю. Тарновський);

(50) Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі]кому. –навмисне заплутувати, перебільшувати, перебріхувати що-небудь.

Андрій знав, що вони лише ради нього пускають туману, до начальства ж вони про цей випадок не донесуть(І. Багряний);

– Не доберу я толку в твоїх речах, – каже Петро, – Що за охота тобі мене морочити? То заговоривши буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш(П. Куліш);

– Тут щось таки добре наплутано. Видно, він пустив туману не тільки мені, а й вам(М. Стельмах);

Пе́рти тумана́ в о́чі.

– Ну, не пріть же мені тумана в очі, а говоріть по правді, – сказав Густав(І. Франко);

(51) Пуска́ти / пусти́ти у́смішку (у́сміх, по́смішку) –усміхатися.

Пускав[посадник]попід пишним усом усміх задоволення(П. Загребельний);

Терентій .. пустив у клешні вус лукаву посмішку: іч, як хитромудро викручується пан(М. Стельмах);

(52) Пуска́ти / пусти́ти ша́пку по кру́гу (по ко́лу) –збирати гроші з усіх присутніх (у давнину за звичаєм – підставляючи шапку).

За вантажницьким звичаєм, пустили портовики шапку по кругу і на зібрані гроші підкупили капітана англійського судна(О. Гончар);

– Купіть картину! Ради Бога, купіть картину! Спустіть куртину і шапку по колу пустіть!..(О. Забужко);

Тих, хто погодився з доводами ініціативної групи, набралося осіб сорок. Пустили шапку по колу. Самі купили бетон, гравій, готовий асфальт. Добре, що знайшлися і будівельники свої, й умільці. А дорога ж яка вийшла – краса!(з газ.);

(53) Пуска́ти / пусти́ти шпильки́ (шпи́льку, стрі́ли)кому і без дод. –говорити щось дошкульне, неприємне або робити ущипливе зауваження кому-небудь.

Інколи.. його просто ґедз нападав – і тоді він ставав нестерпучим, пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації(М. Коцюбинський);

Тритузному тільки й лишається, що час від часу пускати.. стріли своїх сарказмів(О. Гончар);

Христина пустила шпильку Бородавкіній. Бородавкіна втямила це. Її брови насупились, і між ними мигнули легенькі зморшки(І. Нечуй-Левицький);

Їй так і кортіло пустить якусь чергову шпильку на адресу Лебедя(Яків Баш);

Підпусти́ти шпильки́.

Вона перемогласебе, щоб непідпустити шпильки о. Нестерові(І. Франко);

(54) Пуска́ти / пусти́ти я́су –поширювати неправдоподібні відомості про кого-, що-небудь.

Хтось пустив ясу, що десь тут серед есесівських недобитків гасають, маскуючись під рядових, відомі воєнні злочинці(О. Гончар);

Пусти́ти в непа́м'ятьдив.непа́м'ять;

(55) Пусти́ти жука́кому, про що і без дод. –зробити або наговорити що-небудь неприємне.

– Він може нам нашкодити, – міркую голосно. – Не зможе. Я йому такого жука пущу, що ураз заціпить(Я. Качура);

Коли Краснояружськийпустивжука про биття, Георгіані .., ладен був учинити над доцентом власноручну розправу за наклепи й поругання органів ревзаконності(І. Багряний);

(56) Пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом) –знищити вогнем; спалити.

[Стась:]Він[Кармелюк]ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери(С. Васильченко);

Пустили з димом вони[повстанці]панські маєтки(Нар. опов.);

Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив(О. Копиленко);

Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?”(Григорій Тютюнник);

Ди́мом за ві́тром пусти́ти.

– Та йому[панові]й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити!(А. Головко);

(57) Пусти́ти (з то́рбою) з торба́ми [по сві́ту]кого і без дод. –залишити без майна, довести до зубожіння, злиднів.

То була хлопська п'явка – не дай Господи! Кілько людей той чоловік з торбами пустив!..(І. Франко);

Ярина лячно глянула на Олексу. – В печінках сидять різні податки, – єритувався[Олекса],–подимне, попасне, ралець, або індукта, евекта, скоро пустять з торбами по світу. Я мушу якось тікати від податків, від набору[в російські війська](М. Лазорський);

Коли госпрозрахунок запанує повсюдно, завзяті клієнти .. можуть пустити деякі наші підприємства по світу з торбою(із журн.);

(58) Пусти́ти на хух –пустити на вітер (Номис);

(59) Пусти́ти під ніж –зарізати, порізавши.

Вдерлися у село поганці-фашисти. Розграбували артіль, корів під ніж пустили(з газ.);

(60) Пусти́ти під укі́сщо –довести до занепаду.

– Ось куди Мусій Завірюха із Павлюком гнуть! Хоче перевести добро! Пустити артіль під укіс!(К. Гордієнко);

Розшарпали колгосп, пустили під укіс(з газ.);

(61) Пусти́ти / пуска́ти в ді́ло (в рух) –застосувати, використати що-небудь.

Марина .. казала: – Бач, якби не я, то ви б і не догадалися горіле[борошно]в діло пустити! А тепер як літа діждемо, назад добрим вернемо(Панас Мирний);

Слідчий пустив у діло свої кулаки...(І. Багряний);

Андрій зразу пустив у рух свій винахід з галошами, й цей винахід .. миттю прищепився(І. Багряний);

(62) Пусти́ти / пуска́ти черво́ного пі́внякому –підпалити що-небудь, ви́кликати пожежу з метою розплати, помсти.

– Хай-но тільки зачепить[пан],ми йому покажемо, що таке Дике Поле та сіверські козаки! – Червоного півня пустимо(З. Тулуб);

Я згадав наш вираз по селах – “пустити червоного півня”. Смуги страшенно були похожі на хвіст червоного півня, тільки вітром розкуйовджений(В. Винниченко);

Сокало мотався по селах, пильнуючи, щоб не лишилося в полях і клаптика хліба неспаленого.. “Німців ждете? Для ворога запасаєтесь?!” – кричав, скаженіючи, .. і пускав червоного півня під стріхи гамазеїв та стаєнь(А. Дімаров);

(63) Пуска́ти / пусти́ти корі́ння (ко́рінь)в що, в чому:

а)закріплюватися, приживатися, обживатися де-небудь.

В селі вони швидко розізналися, старого Мошка випроводили і почали роздивлятися та коріння пускати(І. Франко);

Пристав до вдовиці у прийми: двоє дітей, батько старий, хазяйство не яке, зате млин оце. Якщо як, то, може, й зовсім коріння пущу отут(А. Головко);

Там ви пустили корінь, бо там ваша Василина .. до колиски клала та й співала вашим дітям(І. Чендей);

Уявіть тих, хто залишив своє чисте, молоде, чудове місто, яким пишався, у якому вже пустив коріння, народжував дітей(Ю. Щербак);

б)ставати постійним; надійно, міцно утверджуватися.

Розлад у Сніжковій сім'ї все глибше пускав коріння своє(К. Гордієнко);

Християнство було офіційною релігією у Болгарії, Моравії, Чехії, Польщі, Сербії, Германії. Воно утвердилось раніше на сході – у Вірменії, Грузії, Абхазії, пускало корені в Угорщині і в скандинавських державах(Р. Іванченко);

Ідея не задовольняється тим, що існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна(В. Підмогильний);

(64) Пусти́ти (розві́яти) за ві́тром:

а)(зі сл. гроші,цінностіі т. ін.)марно витратити (перев. легковажно).

Одержали[хлопці]першу зарплату і .. за три дні гроші пустили за вітром(з газ.);

Павлюк із Завірюхою.. воліли б ті здобутки розвіяти за вітром(К. Гордієнко);

б)не доглянути, не зберегти кого-, що-небудь.

– Хвалився[старий]якось: “Ось привезуть курчат, збережеш усіх, поки не виростуть, баян тобі восени забезпечений. А пустиш за вітром, начувайся...”(С. Добровольський);

в)знищити вогнем; спалити.

Андрій нахилився старому до вуха, спитав таємниче: – А що якби і їх[уланів]отак? Щоб і їхні фільварки пустити за вітром?(Д. Бедзик);

(65) Пусти́ти ряст топта́тикого –подарувати життя кому-небудь, помилувати когось.

І меч піднятий опустив[Еней]; ..І Турна ряст топтать пустив(І. Котляревський);

(66) Пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню) –застрелитися.

В бурхливому каятті він ладен був пустити собі кулю в лоб(Ю. Бедзик);

– Да, коли б от немов сталося – всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, .. я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову(А. Головко);

Я, поки й віку, не збагну, як Ничипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню!(Н. Тихий);

(67) Пусти́ти (спусти́ти) /рідшепуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, крови́цю, мазку́) [з но́са]кому, рідко з кого. –дуже побити кого-небудь, звичайно до крові, ран, або вбити когось.

“Насамперед треба йому пару разів затопити в пику, – думав поручик, – потім пущу йому юшку з носа, відірву вуха, а далі – побачимо”(Переклад С. Масляка);

Не раз пускав[Остряниця].. шляхетську кровицю(з думи);

– Як тебе, Левку, скалічили. – Не плач.. Пустили пани з мене юшку, ну та ще будем з них робити м'ясо(М. Стельмах);

– Що, – каже, – пожив по-людському, одмінив кров? От нехай пущу йому кров з носа, тоді побачу, яка вона в нього тепер(М. Коцюбинський);

– Покиньмо кров врагам пускати. Пора нам відсіль уплітати, – Низ Евріалові сказав(І. Котляревський);

– Я йому спустив кулаками чимало мазки(І. Нечуй-Левицький);

(68) Тума́н (туману́) [у ві́чі] пуска́ти / пусти́тикому і без дод. –навмисне з метою дезорієнтації, обману кого-небудь робити що-небудь неясним, заплутаним.

[Бабуся:]Та вони[ворожбити]вже слово такеє знають. Туману пустили і здиміли.[Хлоп'я:]А як туман пускають?(Леся Українка);

– Не доберу я толку в твоїх речах, – каже Петро. – Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш(П. Куліш);

– Тут щось таки добре наплутано. Видно, він пустив туману не тільки мені, а й вам(Ю. Смолич).

пускати—аю аш недок.i пустити пущу пустиш док.i перех. без додаткаi. Переставати тримати в руках затримувати руками кого щонебудь не вдержувати в руках. Розслаблюючи розтуляюч...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
пускати—пускати бар пускати бар вца пустити вц голоту пускати голота II. пускати фарбу зраджувати ст пускати кнц в воду знищувати докази ср ст Я прилучився до думки про лю...Лексикон львівський
пускати—пускати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
пускати—Не на те козаченьку дочку годувала щоби з пройдисвтом гуляти пускала.Не кожне товариство безпечне.Не пускай лиса в курник а вовка в кошару.Хитрунов захланному не вр.Пуст...Приповідки або українсько-народня філософія
пускати—з рук випускати вжки попускати на гул дозволяти йти на волю вдпускати звльняти до хати впускати вперед пропускати на раду допускати на поталу вддавати змя запускати старц...Словник синонімів Караванського
пускати—ВИТРАЧАТИstrong що використовувати вживати грош майно з певною метою ТРАТИТИstrong ЗАТРАЧУВАТИstrong ЗАТРАЧАТИstrong ВИТРАЧУВАТИstrong ВКЛАДАТИstrong УКЛАДАТИstrong ПРОТР...Словник синонімів української мови
пуска́ти,—ПУСКАТИ аю аш недок. ПУСТИТИ пущу пустиш док. . перех. без додатка. Переставати тримати в руках затримувати руками кого щонебудь не вдержувати в руках. Мани собаку а з р...Словник української мови в 11 томах
пускати—аю аш недок. пустити пущу пустиш док. перех. без додаткаem. Переставати тримати в руках затримувати руками кого щонебудь не вдержувати в руках. Розслаблюючи розтуляючи...Толковый словарь украинского языка
пускати—техн. запускать приводить в движение ещ пускать...Украинско-русский политехнический словарь
пускати—недок.em пускати док.em пустити вдпускатиem to let go to allow дозволятиem to permitпускати на волю to set free to release пташкуem to let out собаку та н. з привязem to...Українсько-англійський словник
пускати—Пускати вжки Пускати машину Пускати пару Пускати завод em Пускати на втер Пустити оч пд лоб абоem пд лоба...Українсько-китайський словник
пускати—аю аш puszcza zapuszcza korzenie в хд в рух uruchamia чутку rozpowszechnia wiadomo rozgasza бсики robi oko zob. пустити...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
пускати—несов. пускати сов. пустити пускать пустить отпускать отпустить выпускать выпустить давать доступ внутрь впускать впустить пропускать пропустить давать дорогу комун. ч...Українсько-російський словник
пускати—аж слину пуска пустить. Хтонебудь ма сильне бажання придбати щось оволодти чимнебудь т. н. Браконьри з мосту аж слину пускають що стльки пд ними проплива весняного живо...Фразеологічний словник української мови