Словник української мови у 20 томах

ОРДИНЕЦЬ

ОРДИ́НЕЦЬ,нця,ч., іст.

Той, хто належить до орди (у 1 знач.).

Раптом неміцні двері зірвалися з петель і до хати вдерлося кільканадцятеро ординців(З. Тулуб);

Ординець, вражений її рішучістю, .. зупинився(П. Панч).

  1. ординець—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. ординець—нця ч.i ст.i Той хто належав до орди у знач. ....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. ординець—ординець нця...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. ординець—ординець менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  5. ординець—ординецьнца ор.em нцеиsupм м.em на нцеиsupвнцу мн.em нц нц...Орфоепічний словник української мови
  6. ординець—ординеиц нца ор. нцеим м. на нцеивнцу мн. нц нц....Орфоэпический словарь украинского языка
  7. ординець—див.em ворог...Словник синонімів Вусика
  8. орди́нець—ОРДИНЕЦЬ нця ч. ст. Той хто належить до орди у знач. Раптом немцн двер зрвалися з петель до хати вдерлося кльканадцятеро ординцв Тулуб Людолови Ординець вражений рш...Словник української мови в 11 томах
  9. ординець—нця ч. ст. Той хто належав до орди у знач....Толковый словарь украинского языка
  10. ординець—[ordynec]...Українсько-польський словник