Словник української мови у 20 томах

ЛИШКО

ЛИ́ШКО,а,с.

Зменш.-пестл. доли́хо¹ 1.

“Ой лишко! це ж я трохи зсунув машкару з лиця, забув, що дочка в хаті”, – подумав Навроцький і трошки кашлянув в долоню, затуливши нею рота(І. Нечуй-Левицький);

[Стеха:]Посипалося лишко на мене, бідну удову, як на ту чаєчку, що вивела діток на роздоріжжі!..(М. Кропивницький);

– Ой, лишко!.. Я ж і забула за обід! – скрикнула мати і побігла до пекарні(Б. Грінченко);

– Лишко моє тяжке! – забідкалася знову Перонелла(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

  1. лишко—лишко менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  2. ли́шко—ЛИШКО а с. Зменш.пестл. до лихо . [Стеха] Посипалося лишко на мене бдну удову як на ту чачку що вивела дток на роздоржж!. Кроп. Ой лишко!. Я ж забула за обд! скрикн...Словник української мови в 11 томах