Словник української мови у 20 томах

КОНГЕРО

КОНГЕ́РО,невідм., ч.

Музикант, який грає на конгах.

Молодий конгеро вибивав якісь чудернацькі ритми на конгах(із журн.);

Конгеро знав ціну власному інструменту, дбайливо доглядав його(з газ.).