Словник української мови у 20 томах

КАБІНЕТНИК

КАБІНЕ́ТНИК,а,ч., розм.

Чиновник, для якого характерні відірваність від життя, канцелярські методи керівництва.

Влада – це не особисті охоронці, радники, помічники та кабінетники. Це передусім довіра людей(із журн.);

Як не дивно, але успішність будь-якого підприємства швидше залежить не від компетентності кабінетників, а від сумлінності звичайних працівників(з газ.).

  1. кабінетник—кабнетник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови