Словник української мови у 20 томах

ЗОРІННЯ

ЗОРІ́ННЯ,я,с., поет.

Дія і стан за знач.зорі́ти1–4.

А коло мене лиш твоя блакитна троянда Похилила голівку[головку]і зів'яла на зорінні(В. Вовк, пер. з тв. Ф. Гарсіа Лорки);

Наповнилися очі їх зорінням, Засяяли заслуги й благодать їх цілковитим і твердим болінням(Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте);

– Хіба можна уявити, скажімо, Мону Лізу неусміхненою? Навіть не усмішка, а тільки натяк, зачаток усмішки, тихе зоріння її, але в тому зорінні-мерехтінні вся суть людини, безмір її внутрішнього світу...(О. Гончар).

  1. зоріння—мен. сер. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. зоріння—я с.i Дя за знач. зорти....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. зоріння—зорння менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. зоріння—я с. Дя за знач. зорти....Толковый словарь украинского языка