Словник української мови у 20 томах
ЗБАНУВАТИ
ЗБАНУВА́ТИ,у́ю, у́єш,діал.
Док. добанува́ти.
Мовлять мені добрі люде[люди],що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала(з народної пісні);
– Ваш син живий .. Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить!(К. Гриневичева);
– А сьогодні, коли смеркне, за городи вийдеш? Збанував я за тобою, – додав[Лесь]щиро(І. Нижник).
◇ (1) Збанува́ти на о́чі –осліпнути.
Уже третій рік, як збанував на очі й нічого не бачить(Сл. Б. Грінченка).