Словник української мови у 20 томах

ГОРБОКОНИК

ГОРБОКО́НИК,а,ч., розм., жарт.

Маленький, але працьовитий кінь.

Незчувся дід Сахрон, як і приїхали. Богучар загальмував свого горбоконика поблизу дерев'яного вагончика(І. Цюпа);

* Образно.Микита Єгорович погнав свого горбоконика за місто, на дачі за озером, а через годину автомобіль летів назад, набитий хлоп'ятами(М. Чабанівський).

  1. горбоконик—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. горбоконик—горбоконик менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  3. горбоконик—Горбоконик ка ники кв...Правописний словник Голоскевича
  4. горбоконик—див.em кнь...Словник синонімів Вусика
  5. горбоконик—див.em кнь...Словник синонімів Вусика
  6. горбоконик—Little horse hunchback...Українсько-англійський словник
  7. горбоконик—фольк. конкгорбунок...Українсько-російський словник
  8. горбоконик—фольк. конкгорбунок...Українсько-російський словник