Словник української мови у 20 томах

ВЕЛЬОН

ВЕ́ЛЬО́Н,а,ч., діал.

Фата.

Ой коси, коси ви мої, Довго служили ви мені, Більше служить не будете, Під білий вельон підете(з народної пісні);

Марія бліда, як панночка. Тільки опущені тремтячі вії та брови чорніють, та кучері, що вибиваються з-під вельона...(У. Самчук);

– Я твоя наречена! Де моя шлюбна сукня? Де мої червоні чобітки? Де мій білий вельон?(Ю. Винничук).

  1. вельон—вельон фата м ср ст Яка ж то двчина не уявляла себе ще змалечку у блй шлюбнй сукн й розкшному вельон Авторка Сра мряка лниво пдносилась на верхвях дерев розпливалася рдша...Лексикон львівський
  2. вельон—Головне вбрання наречено фата...Русинсько-український словник
  3. вельон—фата молодо...Словник галицьких говірок
  4. вельон—Вельон вуаль серпанок [IV] довга жноча вуаль серпанок [VII] довгий жночий вуаль серпанок [VI]...Словник з творів Івана Франка
  5. вельон—фата...Словник лемківскої говірки
  6. вельон—див. вуаль...Словник чужослів Павло Штепа