ЛЕПІНЬ
(-пеня) ч.; крим., мол. Піджак. Кльовий лепінь, дай поносити. (ПСУМС). БСРЖ, 313; ПСУМС, 40; СЖЗ, 60; ЯБМ, 1, 505. ■ Це слово прийшло у рос. мову з офенської, де означало "хустка" (жіноча, носова); пов'язане, ймовірно, з церковнослов'янським лепота - краса: жіночі платки розписувалися візерунками.