АЛЬОША
(-і) ч. 1. мол. Ненадійна людина. ПСУМС, 3. 2. жрм; ірон., зневажл. Дурень. Та наш Сашко такий альоша, що його й дитина обдуре (Чабаненко 1992). БСРЖ, 35; ЯБМ, 1, 30. ♦ Альоша приморожений. Недоумкуватий, дурень. ФССГД, 22. Альоша прицюцькуватий. Те саме. ФССГД, 22.
- альоша—власна назва мен. чол. роду...Большой украинско-русский словарь