Словник церковно-обрядової термінології

ЗАРУЧЕНИЙ

ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник

  1. заручений—адктиввд словаem заручитипомолвленный...Большой украинско-русский словарь
  2. заручений—а е.Дприкм. пас. мин. ч. до заручити. у знач. м.i заручений ного ч. заручена но ж. Той та що заручився заручилася кого заручили....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. заручений—заручений дприкметник...Орфографічний словник української мови
  4. заручений—Заручений на не...Правописний словник Голоскевича
  5. зару́чений—ЗАРУЧЕНИЙ а е. Дпр. пас. мин. ч. до заручити. Не сонтрава на могил Вноч процвта. То двчина заручена Калину саджа Шевч. А я за свого Михайлика заручена! Вовчок Минул...Словник української мови в 11 томах
  6. заручений—а е. Дприкм. пас. мин. ч. до заручити. у знач. м. заручений ного ч. заручена но ж. Той та що заручився заручилася кого заручили....Толковый словарь украинского языка
  7. заручений—affianceed betrothed...Украинско-английский юридический словарь
  8. заручений—Betrothed engaged...Українсько-англійський словник
  9. заручений—em...Українсько-китайський словник
  10. заручений—[zaruczenyj]...Українсько-польський словник
  11. заручений—просватанный помолвленный обручнный...Українсько-російський словник