ШАРНУТИ

КИ́ДАТИСЯ(швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди),ПОРИВА́ТИСЯ,ШУГА́ТИ,МЕТА́ТИСЯ,ШАРА́ХАТИСЯрозм.,ШАРА́ХАТИрозм.,ШАРА́ХКАТИСЯрозм.,ШАРА́ХКАТИрозм. (перев. від переляку);ТИ́ЦЯТИСЯрозм.,ТИ́ЦЬКАТИСЯрозм. (метушливо). — Док.:ки́нутися,порва́тися,шугну́ти,метну́тися,шара́хнутися,шара́хнути,шарахону́типідсил.ти́цьнутися,прудну́тисядіал.шарну́тирозм. (шукаючи). Служебка кидається за ним (Леся Українка); Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугає під стіл (М. Стельмах); Цеповий собака по дроту метався від хати до комори (А. Головко); Шарахались коні від вибухів (О. Довженко); Коли я підходжу, вівці шарахають геть (О. Ільченко); Чорні овечі гурти шарахкалися від двору до двору (Григорій Тютюнник); Сивоок тицявся то в одну пожежу, то в другу, когось рятував (П. Загребельний); Рифка мимоволі скрикнула і пруднулася взад (І. Франко); Шарнули (німці) по закутках, один на горище побрався, другий — у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик).

УДА́РИТИ(ВДА́РИТИ)кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару),БА́ХНУТИрозм.,БАБА́ХНУТИрозм.,БУ́ХНУТИрозм.,БА́ЦНУТИрозм.,БЕ́ХНУТИрозм.,БЕБЕ́ХНУТИрозм.,СТУ́КНУТИрозм.,СТУСНУ́ТИрозм.,СТУСОНУ́ТИпідсил. розм.,ДЗИ́ЗНУТИ(ДЗИ́ҐНУТИ)розм.,СВИ́СНУТИрозм.,ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм.,СУНУ́ТИрозм.,ДА́ТИпо чому, в що, фам.,МАЗНУ́ТИфам.,ЗМА́ЗАТИфам.,ПРИПЕЧА́ТАТИфам.,ГА́КНУТИрозм.,ГАГА́КНУТИрозм.,ЗАГИЛИ́ТИрозм.,ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм.,НАВЕРНУ́ТИрозм.,ПРОЇ́ХАТИСЯрозм.,ХВИ́СНУТИрозм.,ХВИ́СЬНУТИрозм.,ХЛИСНУ́ТИрозм.,ПРИГОСТИ́ТИрозм.,БРЯ́ЗНУТИрозм.,ЗАЦІДИ́ТИвульг.,ЗАЇ́ХАТИвульг.,ЗАТОПИ́ТИвульг.,З'ЇЗДИТИвульг.,УДЕ́РТИ(ВДЕ́РТИ)діал.,УДРА́ТИ(ВДРА́ТИ)діал.,МОЛОСНУ́ТИдіал.,ТЕЛЕ́ХНУТИдіал.,ВАЛЬНУ́ТИдіал.,ГРЯ́НУТИдіал.,ШЕМЕНУ́ТИдіал.,ФРА́СНУТИдіал.,ТРА́ХНУТИрозм.,УГАТИ́ТИ(ВГАТИ́ТИ)розм.,УЛУПИ́ТИ(ВЛУПИ́ТИ)розм.,УШКВА́РИТИ(ВШКВА́РИТИ)розм.,УШПА́РИТИ(ВШПА́РИТИ)розм.,ШКВАРНУ́ТИ(ШКВА́РКНУТИ)розм.,УШКВАРНУ́ТИ(ВШКВАРНУ́ТИ)розм.,ШАРНУ́ТИрозм.,УЖА́РИТИ(ВЖА́РИТИ)розм.,ОГРІ́ТИрозм.,УГРІ́ТИ,УРІЗАТИ(ВРІ́ЗАТИ),УЧЕСА́ТИ(ВЧЕСА́ТИ)розм.,УЧИ́СТИТИ(ВЧИ́СТИТИ)розм.,ЧЕСОНУ́ТИрозм.,ДОВБОНУ́ТИрозм.,СТРУГНУ́ТИрозм.,УДЖИГНУ́ТИ(ВДЖИГНУ́ТИ)розм.,МОРСНУ́ТИрозм.,ЛУ́СНУТИфам.,ДРИ́ЗНУТИфам.,ДВИГНУ́ТИ(ДВИ́НУТИ)фам.,ДВИГОНУ́ТИфам.,ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою);ПОТЯГНУ́ТИ(ПОТЯГТИ́)розм.,ВИ́ТЯГНУТИ(ВИ́ТЯГТИ)розм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ(ВПЕРЕЗА́ТИ)розм.,ПОЛОСНУ́ТИрозм.,ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм.,ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,УПЕРІ́ЩИТИ(ВПЕРІ́ЩИТИ)підсил. розм.,УРЕПІ́ЖИТИ(ВРЕПІ́ЖИТИ)підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід);ЛЯ́СНУТИ,ПЛЕСНУ́ТИ(долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: — Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що (чоловік) бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); — Ох! ох! ох! — стогнав голова. — Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: — Не бризкайся, бо так і дзизну! — Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); — От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, — насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); (Тарас:) Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, — було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); — Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); — Отворіт, на милість Бога, отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); — Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав (благочинний) з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); — Якби таким (києм) хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ'яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів (дядько) мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); — Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк — беркиць у яр... (казка); — А може, то такий прийом новий, — Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий (наймит) оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив (чоловік) другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); (Настя:) Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); — Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2.би́ти, 1.штовхну́ти.

шарнути—I ну неш док.i розм.i Те саме що тернути . Кинутися кудись шукаючи.II ну неш док.i дал.i Ударити. Стати сильншим про мороз.III ну неш док.i чимi поi чомуi i безi дода...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
шарнути—шарнути . вдарити ст Сивух хотв ще щось сказати але повтря несамовито завирувало коло ушей шарнуло його по обличч наче вязанкою вербового пруття Нижанквський вгатити. в...Лексикон львівський
шарнути—шарнути дслово доконаного виду тернути розм. шарнути дслово доконаного виду ударити дал. шарнути дслово доконаного виду шаркнути рдко...Орфографічний словник української мови
шарну́ти1—ШАРНУТИ ну неш док. розм. . Те саме що тернути . Дал коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвн Вас. Шарнув [Марков] рукою по свох щоках Кундзич Пов. нов. ....Словник української мови в 11 томах
шарнути—ШАРНУТИstrongstrong ну неш док. розм. Те саме що тернутиstrong .Дал коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвн С. Васильченко [Марков] рукою по свох щоках О. Кун...Словник української мови у 20 томах
шарнути—Istrong ну неш док. розм. Те саме що тернути . Кинутися кудись шукаючи. IIstrong ну неш док. дал.Ударити. Стати сильншим про мороз. IIIstrong ну неш док. чимem поem чом...Толковый словарь украинского языка