ХРЬОПНУТИ

БУ́ХНУТИкого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом),ГЕ́ПНУТИрозм.,ГРИ́МНУТИким-чим, розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИкого-що, підсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИким-чим, підсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИким-чим, підсил. розм. Йонька встиг по дорозі потрусити чужі ятері, бухнув у ночви мерзлу рибу (Григорій Тютюнник); Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (К. Гордієнко); (Мирон:) Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (О. Корнійчук); Марусяк скочив із посліднього каменя, брякнув бордюжком об землю (Г. Хоткевич); Артур хряпнув перед Софроном каскою (А. Хорунжий); — От вам і гостинець! Я ж казав, що нам більше не їздити до цієї панни, — крикнув погонич і хрьопнув гарбузом об землю (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1.ки́нути.

БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти),БУ́ХНУТИрозм.,БА́ХНУТИСЯрозм.,БЕ́ХНУТИрозм.,БЕ́ХНУТИСЯрозм.,ГРИ́МНУТИСЯрозм.,ГРИ́МНУТИрозм.,ГРЮ́КНУТИСЯрозм.,ГРЯ́КНУТИСЯрозм.,ГЕ́ПНУТИСЯрозм.,ГЕ́ПНУТИрозм.,ГУ́ПНУТИ,ГУНУ́ТИрозм.,БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ(ТРА́ХНУТИСЯ)підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. — Недок.:бу́хатися,ба́хатися,ге́патися,ге́пати,гу́пати,хря́пати,хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); (Іван:) Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ'яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт — Гречка не вдержав — і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). — Пор. I. 1.упа́сти.

I.УПА́СТИ(ВПА́СТИ)(втративши рівновагу, опору),ПА́СТИ,ПОВАЛИ́ТИСЯ,ЗВАЛИ́ТИСЯ,ПЕРЕКИ́НУТИСЯ,ПОКОТИ́ТИСЯ,БЕРКИ́ЦНУТИ(БЕРКИ́ЦЬНУТИ)розм.,БЕРКИ́ЦНУТИСЯ(БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ)розм.,ПОЛЕТІ́ТИрозм.,ПОСУ́НУТИСЯрозм.,ЗАГУДІ́ТИ(ЗАГУСТИ́)розм.,ЛЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЬО́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИСЯрозм.,ГУ́ЦНУТИрозм.,ГУ́ЦНУТИСЯрозм.,БРИ́КНУТИдіал.,РУ́НУТИдіал.;ПРОСТЯГТИ́СЯ,ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ,РОЗТЯГТИ́СЯ,РОЗТЯГНУ́ТИСЯ(на весь зріст);ШУБО́ВСНУТИ,ШУБО́ВСНУТИСЯ(перев. у воду). — Недок.:па́дати,вали́тися,перекида́тися,коти́тися,леті́ти,су́нутися,хрьопати,хряпати,хряскати,розтяга́тися,шубо́встати,шубо́встатися. Тимко упав у сніг (Григорій Тютюнник); — Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко); Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (М. Коцюбинський); Галатин зупинився на кручі, ще крок ступити — й беркицьнешся вниз (Є. Гуцало); Вони.. ляпнулись у зелене баговиння рову (Ю. Смолич); Хлопці одразу замовкли, і хто де стояв — весело гуцнули на коліна (С. Васильченко); Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл (А. Тесленко); Коні й корови ще здужають іти, а вівцям усе гірше. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (В. Кучер); На сходах так простягся (Миша), що не одразу встав (Леся Українка); Розтягтися на льоду; З розбігу Сахно шубовснула у самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський). — Пор. I.бу́хнутися.

УДА́РИТИ(ВДА́РИТИ)у що, по чому, об що, чим (зробити удар по якомусь предмету, по чому-небудь),БА́ХНУТИрозм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БУ́ХНУТИрозм.,БА́ЦНУТИрозм.,ГА́КНУТИрозм.;ГА́ХНУТИпідсил. розм.,ЖА́ХНУТИпідсил. розм.,ГЕ́ПНУТИпідсил. розм.,УГАТИ́ТИ(ВГАТИ́ТИ)підсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,УЖА́РИТИ(ВЖА́РИТИ)підсил. розм.,ШВАРНУ́ТИрозм.,ШВА́РКНУТИрозм.,ШВАРКОНУ́ТИрозм.,ШКВА́РКНУТИ(ШКВАРНУ́ТИ)розм. (з силою);ЛЯ́СНУТИ,ЛУ́СНУТИрозм.,ДЗИ́ЗНУТИ(ДЗИ́ҐНУТИ)розм.,СВИ́СНУТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм. (утворюючи при цьому дзвінкий, свистячий і т. ін. звук). Залізний болт з брязком ударив у віконницю (М. Коцюбинський); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою (Григорій Тютюнник); Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він бахнув у них ногою — і вони тріснули надвоє (О. Досвітній); Бацне (учитель) школярською головою об дошку.. і, як грудку, викине хлопця в сіни (Д. Бедзик); Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (О. Бойченко); Не було замків перед Довбушевою силою. Він гахнув усім тілом, усією вагою в двері, й вони зіскочили з петель (Г. Хоткевич); Шкода моєї шапки: як угатить (жандарм) кольбою по шапці та й розпоре (Лесь Мартович); Аркадій підвівся, витяг з кишені пачку грошей і недбало ляснув паперами об стіл (О. Копиленко); Покуштує (Валя) малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (С. Васильченко); Куля дзизнула в камінь (П. Загребельний); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (І. Нечуй-Левицький); Цюкнув (Іван Ілліч) вістрям своєї залізної палиці об підлогу (Є. Гуцало). — Пор. 1.би́ти, 2.би́ти, 1.поби́ти.

УДА́РИТИ(ВДА́РИТИ)кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару),БА́ХНУТИрозм.,БАБА́ХНУТИрозм.,БУ́ХНУТИрозм.,БА́ЦНУТИрозм.,БЕ́ХНУТИрозм.,БЕБЕ́ХНУТИрозм.,СТУ́КНУТИрозм.,СТУСНУ́ТИрозм.,СТУСОНУ́ТИпідсил. розм.,ДЗИ́ЗНУТИ(ДЗИ́ҐНУТИ)розм.,СВИ́СНУТИрозм.,ВІДВА́ЖИТИрозм.,ЦЮ́КНУТИрозм.,СУНУ́ТИрозм.,ДА́ТИпо чому, в що, фам.,МАЗНУ́ТИфам.,ЗМА́ЗАТИфам.,ПРИПЕЧА́ТАТИфам.,ГА́КНУТИрозм.,ГАГА́КНУТИрозм.,ЗАГИЛИ́ТИрозм.,ПЕРЕХРЕСТИ́ТИрозм.,НАВЕРНУ́ТИрозм.,ПРОЇ́ХАТИСЯрозм.,ХВИ́СНУТИрозм.,ХВИ́СЬНУТИрозм.,ХЛИСНУ́ТИрозм.,ПРИГОСТИ́ТИрозм.,БРЯ́ЗНУТИрозм.,ЗАЦІДИ́ТИвульг.,ЗАЇ́ХАТИвульг.,ЗАТОПИ́ТИвульг.,З'ЇЗДИТИвульг.,УДЕ́РТИ(ВДЕ́РТИ)діал.,УДРА́ТИ(ВДРА́ТИ)діал.,МОЛОСНУ́ТИдіал.,ТЕЛЕ́ХНУТИдіал.,ВАЛЬНУ́ТИдіал.,ГРЯ́НУТИдіал.,ШЕМЕНУ́ТИдіал.,ФРА́СНУТИдіал.,ТРА́ХНУТИрозм.,УГАТИ́ТИ(ВГАТИ́ТИ)розм.,УЛУПИ́ТИ(ВЛУПИ́ТИ)розм.,УШКВА́РИТИ(ВШКВА́РИТИ)розм.,УШПА́РИТИ(ВШПА́РИТИ)розм.,ШКВАРНУ́ТИ(ШКВА́РКНУТИ)розм.,УШКВАРНУ́ТИ(ВШКВАРНУ́ТИ)розм.,ШАРНУ́ТИрозм.,УЖА́РИТИ(ВЖА́РИТИ)розм.,ОГРІ́ТИрозм.,УГРІ́ТИ,УРІЗАТИ(ВРІ́ЗАТИ),УЧЕСА́ТИ(ВЧЕСА́ТИ)розм.,УЧИ́СТИТИ(ВЧИ́СТИТИ)розм.,ЧЕСОНУ́ТИрозм.,ДОВБОНУ́ТИрозм.,СТРУГНУ́ТИрозм.,УДЖИГНУ́ТИ(ВДЖИГНУ́ТИ)розм.,МОРСНУ́ТИрозм.,ЛУ́СНУТИфам.,ДРИ́ЗНУТИфам.,ДВИГНУ́ТИ(ДВИ́НУТИ)фам.,ДВИГОНУ́ТИфам.,ЛИГНУ́ТИвульг. (з великою силою);ПОТЯГНУ́ТИ(ПОТЯГТИ́)розм.,ВИ́ТЯГНУТИ(ВИ́ТЯГТИ)розм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ОПЕРЕЗА́ТИрозм.,УПЕРЕЗА́ТИ(ВПЕРЕЗА́ТИ)розм.,ПОЛОСНУ́ТИрозм.,ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм.,ОПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,УПЕРІ́ЩИТИ(ВПЕРІ́ЩИТИ)підсил. розм.,УРЕПІ́ЖИТИ(ВРЕПІ́ЖИТИ)підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід);ЛЯ́СНУТИ,ПЛЕСНУ́ТИ(долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: — Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що (чоловік) бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); — Ох! ох! ох! — стогнав голова. — Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: — Не бризкайся, бо так і дзизну! — Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); — От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, — насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); (Тарас:) Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, — було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); — Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); — Отворіт, на милість Бога, отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); — Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав (благочинний) з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); — Якби таким (києм) хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ'яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів (дядько) мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); — Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк — беркиць у яр... (казка); — А може, то такий прийом новий, — Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий (наймит) оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив (чоловік) другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); (Настя:) Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); — Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2.би́ти, 1.штовхну́ти.

хрьопнути—ну неш док.i перех.i i неперех.i розм.i Однокр. до хрьопати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
хрьопнути—хрьопнути дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
хрьопнути—див.em вдарити падати...Словник синонімів Вусика
хрьо́пнути—ХРЬОПНУТИ ну неш док. перех. неперех. розм. Однокр. до хрьопати. Кричу я кричу вн мовчить та ще дужче гурка палчкою [паличкою] по горщиков а дал як хрьопне! Так горня й ...Словник української мови в 11 томах
хрьопнути—ХРЬОПНУТИ ну неш док. кого що розм.Однокр. до хрьопати.Кричу я кричу вн мовчить та ще дужче гурка палчкою [паличкою] по горщиков а дал як хрьопне! Так горня й розчахнулос...Словник української мови у 20 томах
хрьопнути—ну неш док. перех. em неперех. розм. Однокр. до хрьопати....Толковый словарь украинского языка
хрьопнути—сов. от хряпати...Українсько-російський словник