УРЕКТИ

НАВРО́ЧИТИ(НАУРО́ЧИТИрідко)кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями);НАСЛА́ТИщо на кого,НАПУСТИ́ТИщо на кого, кому (звичайно з прямим додатком — назвою нещастя, хвороби тощо);ПОРОБИ́ТИ,ЗАПОДІ́ЯТИ,ПОДІ́ЯТИ,ПОЧИНИ́ТИрідше (кому — спричинити комусь нещастя, хворобу, а також чарами викликати кохання до когось);ЗУРО́ЧИТИ,ПРИСТРІ́ТИрідше,СПРИСТРІ́ТИТИрідше,СПРОЗО́РИТИрідше,УРЕКТИ́(ВРЕКТИ́)(поглядом);НАМО́ВИТИщо на кого-що (нашіптуючи заклинання). — Недок.:насила́ти,напуска́ти,намовля́ти. (Гелен:) Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила? (Леся Українка); Не інакше, як тільки чари хтось наслав на Івана (І. Франко); (Мекдугел (до робітників):) Хіба я навмисне напускаю на вас недугу, чи, може, отруюю вас чим-небудь? (М. Ірчан); Синові часом здається, що вона (мати) й справді володіє гіпнозом або ще якоюсь силою і вміє "поробити"... (О. Гончар); Ой, чи мила, чи не мила, а щось мені та починила: Кличе мати вечеряти — вечеронька мені не мила (пісня); А правду сказать — аби дитину не зурочити! — гарна дівчина буде (О. Маковей); — Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня, завидуючи, то і коневі не минеться (П. Куліш); Ой, я не з тим прийшла сюди, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду (нещастя)! (П. Гулак-Артемовський). — Пор.накли́кати,чаклува́ти.

ДОКОРЯ́ТИкому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь),ДОРІКА́ТИ,ЗАКИДА́ТИкому що,КОРИ́ТИкого,КАРТА́ТИкого,ГА́НИТИкого,ВИГОВО́РЮВАТИкому,ВІДЧИ́ТУВАТИкого,ВИЧИ́ТУВАТИ,НАРІКА́ТИна кого, розм.,ПРОБИРА́ТИкого, розм.,ПОПРІКА́ТИкого, розм.,ТОЧИ́ТИкого, розм.,ПИЛЯ́ТИкого, розм.,ПОЇДА́ТИкого, розм.,Ї́СТИкого, часто зі сл. поїдом, розм.,ЦВІ́КАТИ(ЦВІ́РКАТИ)кому, перев. зі сл. в очі, розм.,ДОМОВЛЯ́ТИкому, розм. рідше,ЖУРИ́ТИкого, розм. рідше,ЗОЛИ́ТИкого, розм. рідше,ПЕНЯ́ТИна кого, рідко кого, розм., заст.,УКОРЯ́ТИкого, діал.,ДОКА́ЗУВАТИкому, діал.,ВИПОМИНА́ТИкому, зах.,ВИМОВЛЯ́ТИкому, діал.,ДОГАНЯ́ТИкому, діал.,УРІКА́ТИ(ВРІКА́ТИ)кому, кого і без додатка, діал.;КОЛО́ТИкого, розм.,ШТРИКА́ТИкого, розм. (особливо в'їдливо, дошкульно). — Док.:докори́ти,доректи́,дорікну́ти,заки́нути,скарта́ти,ви́говорити,відчита́ти,ви́читати,пробра́ти,попрікну́ти,цві́кнути(цві́ркнути),пожури́ти,попеня́ти,укори́ти,доказа́ти,ви́мовити,уректи́(вректи́),уколо́ти(вколо́ти),штрикну́ти,штрикону́ти. Не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Марко Вовчок); — Ти закидаєш мені, що я не знаю того, що діється довкола нас (І. Франко); Жінка Гельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу, і від світання до смеркання корили та лаяли його (М. Коцюбинський); Сварив і картав людей (бесідник), що вони самі тій кривді винні, бо намість з'єднатися разом і допомагати собі, то вони ще помагають панам у тій кривді (Лесь Мартович); Пані й панночки іще на мене обіжаються.. Котра не прийде — дорікає та ганить, і словом, і оком (Марко Вовчок); — А я ж тобі колись у жнива дитину тішила!.. Так, звичайно, виговорювала свекруха Варці (Грицько Григоренко); — Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори, та як заходився відчитувати (І. Рябокляч); Вона раділа кожній новій роботі, сердилася, коли Тарас зволікав надсилку, вичитувала, докоряла йому в листах (О. Іваненко); — Навіщо ти, Романе, запустив оту бороду та ті патли? — нарікала на його Соломія (І. Нечуй-Левицький); Інспектор якось пробирав одного малого учня, гімназиста, за якусь провину (Олена Пчілка); (Домаха:) Чого ви тільки не казали на мене, чим тільки не попрікали мене?.. (М. Кропивницький); — Та в городі тільки й жити! Там вільно, там людно... Ніхто тебе не примічає, ніхто не пиляє, не точить, не золить (Панас Мирний); А що вже наймита маленького, то він (хазяїн) поїдав немилостиво (Марко Вовчок); — Їсть мене господиня, як іржа залізо, за ті поросята (Ганна Барвінок); — І ви вже навчилися від старого пана цвікати мені в очі моєю службою (І. Франко); — Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете — умру!.. І не гомоніть! Не домовляйте! (Марко Вовчок); Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? (А. Головко); Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зов'яла (Л. Боровиковський); Оксану і Микося я не укоряю за те, що вони мені не пишуть (Леся Українка); Було старий і стане доказувать жінці: — На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? (О. Стороженко); Той не батько, хто випоминає дитині всю свою трату на нього (С. Руданський); Мати суворо вимовляла дочці: ходить, як п'яна, впору не з'їсть, не засне (К. Гордієнко); Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (прислів'я); З шинкаря (Максим) насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний); Гостра була на язик Казимирова жінка, так і штрикала його словами (І. Муратов). — Пор. 1.осу́джувати.

уректи—I вректи уречу уречеш мин. ч.i урк урекла док.i перех.i заст.i За упередженими уявленнями особливим магчним поглядом накликати нещастя хворобу на когось завдати шкоди к...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
уректи—уректи дслово доконаного виду наврочити рдко уректи дслово доконаного виду докорити розм....Орфографічний словник української мови
уректи—Уректи див.em уркати...Правописний словник Голоскевича
уректи—УРЕКТИstrong див. уркати див. уркати...Словник української мови у 20 томах
уректи—Istrong вректи уречу уречеш мин. ч. урк урекла док. перех. заст.За упередженими уявленнями особливим магчним поглядом накликати нещастя хворобу на когось завдати шкоди ко...Толковый словарь украинского языка