П'ЯСТИСЯ

ВИЛА́ЗИТИ(лізти нагору, чіпляючись за що-небудь),ВИЛІЗА́ТИрідше,ЗАЛА́ЗИТИ,ЗАЛІЗА́ТИрідше,П'ЯСТИ́СЯ,ПНУ́ТИСЯ,ДЕ́РТИСЯ(ДРА́ТИСЯ),ВИДИРА́ТИСЯ,ВИКАРА́БКУВАТИСЯрозм.,ДРЯ́ПАТИСЯрозм.,ВИДРЯ́ПУВАТИСЯрозм.,ВИШКРЯ́БУВАТИСЯрозм. рідко. — Док.:ви́лізти,залі́зти,ви́пнутися,ви́дертися,ви́карабкатися,ви́дряпатися,ви́шкрябатися,ви́теребитисяфам.ви́караскатисярозм. рідко. Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п'ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався (Козаков), наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). — Пор. 1.лі́зти.

ВИПИНА́ТИСЯ(видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху),ВІДДИМА́ТИСЯ,ВІДДУВА́ТИСЯ,П'ЯСТИ́СЯрідше,ПНУ́ТИСЯрідше;ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ(також назад);ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм.,ЗАКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (звич. про губи). — Док.:ви́пнутися,ви́п'ястися,відду́тися,відстовбу́рчитися,відкопи́литися,закопи́литися. Жартує та сміється, аж вилиці випинаються на сухих щоках (І. Нечуй-Левицький); Її чорне обличчя стало якимсь кумедно поважним, червоні губи віддулися, неначе вона сердилась (М. Коцюбинський); Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник); — А ви напам'ять вже вивчили? — недовірливо покосився підполковник і знову його перегнуті .. уста відстовбурчувались (М. Стельмах); (Солдат:) А пані усміхається так лагідно до гостей. І нижня губа відкопилилася (П. Кочура); — Дивлюся — ніс закопилився (Панас Мирний).

ЛІ́ЗТИу що, зневажл. (намагатися досягти певного становища, добиватися чого-небудь усіма засобами),ПНУ́ТИСЯ,П'ЯСТИ́СЯ,ПХА́ТИСЯрозм.,ПЕ́РТИСЯфам. Син простого одеського міщанина, він ліз в пани з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Колись чув (Мусій), ніби батько ще замолоду пнувся в багачі (В. Речмедін); Добру частку життя силкувався (Юхим Кудря) хазяйством наздогнати Шарапу, з усіх сил п'явся ще й замолоду (І. Ле); — А справжній (мужик) живе диким способом, пхається в пани, нівечить свою мову, одежу, звичаї... (Б. Грінченко); Жаліла (Мотря) на увесь мир — на панів, що давлять мужиків, на мужиків, що пруться в пани... (Панас Мирний).

НАБРЯКА́ТИ(про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо),НАБУХА́ТИ,НАПУХА́ТИ,РОЗБУХА́ТИпідсил.,БРЯ́КНУТИрозм.,БУБНЯ́ВІТИрозм.;ПУ́ХНУТИ,СПУХА́ТИ,НАДУВА́ТИСЯ(НАДИМА́ТИСЯ),ЗДУВА́ТИСЯ(ЗДИМА́ТИСЯ),НАПИНА́ТИСЯ,П'ЯСТИ́СЯ(ПНУ́ТИСЯ)(про кровоносні судини — звичайно від напруження). — Док.:набря́кнути,набу́хнути,розбу́хнути,набубня́віти,напу́хнути,спу́хнути,наду́тися,зду́тися,напну́тися(нап'ясти́ся). Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п'явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник). — Пор. 1.пу́хнути.

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ(роблячи або намагаючись що-небудь робити, докладати великих зусиль, зосереджувати всю енергію),НАПИНА́ТИСЯпідсил.,НАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.,П'ЯСТИ́СЯ(ПНУ́ТИСЯ)підсил.,СИЛКУВА́ТИСЯпідсил. розм.,ПІДНАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил. розм.,НАДУВА́ТИСЯ(НАДИМА́ТИСЯ)підсил. розм.,ТУ́ЖИТИСЯрозм. рідше. — Док.:напру́житися,напну́тися(нап'ясти́ся),нату́житися,піднату́житися,наду́тися. Він виставив трембіту перед собою, подався тілом назад, напружуючись (Є. Гуцало); Он жук напнувсь — травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (І. Нехода); Аж натужується, щоб не сміяться, та ніяк не здержиться (Панас Мирний); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (С. Чорнобривець); Єремія дуже задумався, що то буде, що далі з того вийде. Силкувалась, вгадувала це його здорова тяма в голові, і.. не могла вгадати (І. Нечуй-Левицький); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском (О. Гончар); Пробує (колода під час сплаву) рятуватись, як може. Завертає убік, пнеться, тужиться — та що ж? (Г. Хоткевич). — Пор. 1.надрива́тися.

ПІДНІМА́ТИСЯ(іти, рухатися, переміщатися у напрямі догори),ПІДІЙМА́ТИСЯ,БРА́ТИСЯрозм.,П'ЯСТИ́СЯ(ПНУ́ТИСЯ)розм.,ВИЛІЗАТИрозм.,ПІДВО́ДИТИСЯрозм.;СХО́ДИТИ(ЗІХО́ДИТИрідше),ВИХО́ДИТИ,ВИБИРА́ТИСЯ(кроками);ДОБУВА́ТИСЯ,ВИДИРАТИСЯрозм. (долаючи перешкоди). — Док.:підня́тися,підійня́тися,узя́тися(взя́тися),вилізти,підвести́ся,зійти́,ви́йти,ви́братися,добу́тися,видертися. Чим вище вони піднімалися, тим все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима (Панас Мирний); Варчук підіймається на горбок і, дивуючись, бачить, що вдалині над землею тремтять живі вогнища (М. Стельмах); Автомобіль брався під гору і, нарешті, зник за поворотом (В. Кучер); Він.. дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко); Я почувала, що вся горю, коли помалу сходила на східці собору (Ю. Яновський); Хтось зійшов на ґанок і постукав у двері (М. Хвильовий); Іван виходить на верх — і раптом холоне. Де він? що з ним? (М. Коцюбинський); (Анна:) Вбиваються і лицарі і коні, на гору добуваючись (Леся Українка).

ПІДНІМА́ТИСЯ(переміщатися вгору, у вище положення),ПІДІЙМА́ТИСЯ,ПІДНО́СИТИСЯ,ПІДВО́ДИТИСЯ,ЗДІЙМА́ТИСЯ,ЗНІМА́ТИСЯ,ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ(ПІДТЯГА́ТИСЯ),ПІДХО́ДИТИ,ВИ́ТИСЯ,ПОВИВА́ТИСЯ,ЗВО́ДИТИСЯ,П'ЯСТИ́СЯ(ПНУ́ТИСЯ)розм.,ЗНО́СИТИСЯрозм.,ЛІ́ЗТИрозм.,ПІДБИВА́ТИСЯрозм.,ЗБИВА́ТИСЯдіал. — Док.:підня́тися,підійня́тися,піднести́ся,підвести́ся,здійня́тися,зня́тися,підтягну́тися(підтягти́ся),підійти́,пови́тися,звести́ся,знести́ся,підби́тися,зби́тися. — Все нібито гаразд, аж раптом вони (діти) встругнуть вам такий вчинок, що у вас опадають руки й заразом піднімається волосся (В. Підмогильний); Дим од багаття підіймався під синє гаряче небо вище од діброви (І. Нечуй-Левицький); Напружена підноситься рука (В. Стус); Тихо попливла (хмарка) понад водою.., поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка); Сніжинки з інеєм ще більш закрутилися, стовпом здіймаючись угору (Панас Мирний); Скоро за червоним "Запорожцем" тільки курява знялась (І. Сочивець); При густому травостої випаровування води з поверхні ґрунту значно зменшується, тому солі не підтягуються до поверхні ґрунту, а нагромаджуються в рослинах (з наукової літератури); Дим.. курився рухливими кучерями хмар, підходив угору (Г. Епік); Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський); Міцний димок повився над головами матросів (В. Кучер); У Кривди наморщилося чоло, біле пасмо щетинястого волосся звелось на проділі (Р. Іваничук); З білих димарів Дим угору зноситься рожевий (М. Рильський); Сходить сонце, як прапор, і прапор лізе на щоглу, як сонце (Ю. Яновський); Курява підбилася вгору, мов хмара (І. Нечуй-Левицький); Темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Н. Кобринська).

ПРОСТЯГА́ТИСЯ(про рослини, віти дерев — рости в якомусь напрямку, в різних напрямках),ПРОСТИРА́ТИСЯ,РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ,РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ,РОЗХО́ДИТИСЯ(РОЗІХО́ДИТИСЯрідко)(в різних напрямках);РОЗКИДА́ТИСЯ,П'ЯСТИ́СЯ(над кимсь, чимсь). — Док.:простягти́ся(простягнутися),просте́ртися,розпросте́ртися,розпросто́ритися,розійти́ся,розки́нутися,поп'ясти́ся. Пальці віт золоті простяглись над водою (В. Сосюра); У ряснім гіллі і буйнім листі розпростерсь зелений сад (М. Терещенко); Широкі її (липи) віти далеко розпросторились в сторони (Панас Мирний); Просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Гончар); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Н. Кобринська).

п'ястися—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem пнувшись пнучись...Большой украинско-русский словарь
п'ястися—i пнутися пнуся пнешся мин. ч.i пявся пялася пялося i пнувся пнулася пнулося наказ. сп.i пнися недок.i Забиратися лзти просуватися нагору чимраз вище. Чпляючись за щонеб...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
п'ястися—пястися дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
п'ястися—див.em старатися чванитися...Словник синонімів Вусика
п'ястися—чимраз вище дертися видиратися здиратися рослини витися вгору тягтися пдйматися пориватися жили випинатися напинатися з усх сил П. силкуватися намагатися напружуватися ...Словник синонімів Караванського
п'ястися—ПЯСТИСЯ ПНУТИСЯ пнуся пнешся мин. ч. пявся пялася пялося пнувся пнулася лося наказ. сп. пнися недок. Забиратися лзти просуватися нагору все вище й вище.Пнеться як жаба н...Словник української мови у 20 томах
п'ястися—em пнутися пнуся пнешся мин. ч. пявся пялася пялося em пнувся пнулася пнулося наказ. сп. пнися недок. Забиратися лзти просуватися нагору чимраз вище. Чпляючись за щонеб...Толковый словарь украинского языка
п'ястися—To try to make efforts...Українсько-англійський словник
п'ястися—пнутися взбираться направляться стремиться к комун. чемун. тянуться о горах изредка громоздиться делать усилия силиться перен. напрягать силы напрягаться разг. пыжитьс...Українсько-російський словник