ПРИНДИТИСЯ

БАДЬОРИ́ТИСЯ(намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.),ХРАБРИ́ТИСЯрозм.,ХРАБРУВА́ТИрозм. рідше,ХРАБРУВА́ТИСЯзаст.;КОЗИРИ́ТИСЯрозм.,КОКО́ШИТИСЯрозм.,ПРИ́НДИТИСЯрозм. (звичайно при несхвальному ставленні мовця до цього);БРАВУВА́ТИ(вдавати з себе хороброго, навмисно легковажити небезпекою). Шарль бадьорився перед імператором, гордий, що Наполеон знає його особисто і називає по імені, як близького товариша (П. Кочура); — А я б на вашому місці, — храбрився дід, — узяв би та й зробив! (Остап Вишня); — Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати, — храбрував Миколка (Панас Мирний); Ентелл там сильно храбровався (храбрувався), Аж до сорочки ввесь роздягся, Совав Даресу в ніс кулак (І. Котляревський); Допитливі, а то й зневажливі очі звернуто на лаву підсудних, де сидить Богданчик з друзяками. Блідий сидить, не козириться, не корчить блазня (І. Муратов); Далеко ще нам, Науме, до справжніх розвідників. Ми часом і гарячкуємо, кокошимося, забуваємо про витримку, про конспірацію (П. Автомонов); — "..Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (І. Цюпа); Він.. намагався триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут).

БУНДЮ́ЧИТИСЯ(триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість),ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,ПРИ́НДИТИСЯрозм.,ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.;ПИША́ТИСЯ,ВЕЛИЧА́ТИСЯ,ГОРДУВА́ТИ,ГОРДИ́ТИСЯрозм.,ГОНОРУВА́ТИрідше,ГОНОРИ́ТИСЯдіал.,ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито);ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм.,ПРИ́ЩИТИСЯрозм. рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом);ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ,ЗАЗНАВА́ТИСЯ(ставати зарозумілим);НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ,НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯрозм.,НАДУВА́ТИСЯ(НАДИМА́ТИСЯ)розм.,НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм.,НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду);ЗАНО́СИТИСЯрозм.,НЕСТИ́СЯрозм.,ЧВА́НИТИСЯпідсил. розм.,БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь);ПАНИ́ТИСЯрозм.,ПАНІ́ТИрозм.,ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). — Док.:набундю́читися,напиндю́читися,напри́ндитися,загордува́ти,загорди́тися,загорді́ти,нагорої́житися,зарозумі́тися,зазна́тися,наду́тися,напу́житися,нажа́битися,занести́ся,запані́ти. Він (пан).. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); — Та бери ж, чого запишалася, — прикрикнула.. мати. — Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); — І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); — Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ'яненко); — Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: — А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); — От не люблю я вже сього! — гукнула вона. — І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); — Та ти не бришкай! — крикнув старшина. — Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, — думає Грицько, — а ще й паниться (С. Васильченко). — Пор.хизува́тися.

СЕ́РДИТИСЯ(виявляти почуття гніву),ГНІ́ВАТИСЯ,ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ,ЗЛИ́ТИСЯ,ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил.,ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил.,ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше,ГНІВИ́ТИСЯрідше,ЗЛОСТУВА́ТИрідше,ЗЛОБУВА́ТИрідше,ҐЗИ́ТИСЯдіал.;ОБУ́РЮВАТИСЯ,ПРИ́НДИТИСЯфам.,ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь);ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРОЧИ́ТИСЯрозм.,ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування);СПАЛА́ХУВАТИ,СПАХА́ТИ,СПА́ХУВАТИ(раптово впадати в гнів);САТАНІ́ТИ,ПІ́НИТИСЯ(доходити до крайньої межі в гніві). — Док.:розсе́рдитися,осе́рдитисярідшерозгні́ватися,розгніви́тися,нагні́витисярозм.угні́ватися(вгні́ватися)рідшеугніви́тися(вгніви́тися)рідшепрогні́ватися,прогніви́тися,розізли́тися,обізли́тися,озли́тися,узли́тисярозм.озлоби́тися,обу́ритися,розпри́ндитися,роздратува́тися,роздрочи́тися,спалахну́ти,спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); — Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, — я чую — милая моя гнівиться (Леся Українка); (Євгеній:) Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); — Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). — Пор. I. 1.лютува́ти.

ХИЗУВА́ТИСЯперев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу),ВИХИЗОВУВАТИСЯпідсил.,ЧВА́НИТИСЯ,ЗАДАВА́ТИСЯ,ВИНО́СИТИСЯ,ПРИ́НДИТИСЯрозм.,КОЗИРИ́ТИСЯрозм.,КОЗИРЯТИрозм.,ХВИНТИ́ТИрозм. Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки — кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); (Трохим:) А хіба не пам'ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносяться своїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); — Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). — Пор.бундю́читися.

приндитися—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem приндившись приндячись. виявляти пиху гордощ бундючитися. триматися помолодецькому. сердитисяхорохоритьсяДеепричастная...Большой украинско-русский словарь
приндитися—джуся дишся недок.i фам.i Виявляти пиху гордощ бундючитися. Триматися помолодецькому бадьоритися козиритися. Сердитися....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
приндитися—приндитися дслово недоконаного виду фам....Орфографічний словник української мови
приндитися—Приндитися джуся дишся...Правописний словник Голоскевича
приндитися—Бундючитися надиматися з гордощв [II]...Словник з творів Івана Франка
приндитися—див.em вередувати сердитися чванитися...Словник синонімів Вусика
приндитися—бундючитися пиндючитися кокошитися гнути кирпу бля двчат бадьоритися козиритися Р. сердитися....Словник синонімів Караванського
при́ндитися—ПРИНДИТИСЯ джуся дишся недок. фам. . Виявляти пиху гордощ бундючитися. Вн коли не з огидою так з великою неохотою. почав наймати оцю погану рябу молодицю а вона ще й прин...Словник української мови в 11 томах
приндитися—ПРИНДИТИСЯ джуся дишся недок. фам. Виявляти пиху гордощ бундючитися.Вн коли не з огидою так з великою неохотою . почав наймати оцю погану рябу молодицю а вона ще й принди...Словник української мови у 20 томах
приндитися—джуся дишся недок. фам. Виявляти пиху гордощ бундючитися. Триматися помолодецькому бадьоритися козиритися. Сердитися....Толковый словарь украинского языка
приндитися—казырыцца...Українсько-білоруський словник II
приндитися—Казырыцца...Українсько-білоруський словник II
приндитися—казырыцца...Українсько-білоруський словник
приндитися—разг. хорохориться артачиться...Українсько-російський словник