ПОГАСНУТИ

ГА́СНУТИ(переставати горіти, світитися),ЗГАСА́ТИ(ІЗГАСА́ТИ),ЗАГАСА́ТИ,ПОГАСА́ТИ,УГАСА́ТИ(ВГАСА́ТИ),ДОГАСА́ТИ,ГАСИ́ТИСЯ,ЗАГА́ШУВАТИСЯ,ТУ́ХНУТИ,ПОТУХА́ТИ,СТУХА́ТИ,ЗАТУХА́ТИ,УТУХА́ТИ(ВТУХА́ТИ),ПРИГАСА́ТИ,ПРИТУХА́ТИ(поступово);ДОГОРЯ́ТИ(ДОГОРА́ТИ),ЗГОРЯ́ТИ(ЗГОРА́ТИ)(до кінця);МЕ́РКНУТИ,МЕ́РКТИ(втрачаючи блиск, яскравість);ПРИМЕРКА́ТИ(поступово втрачаючи блиск, яскравість). — Док.:зга́снути(ізга́снути),зага́снути,пога́снути,уга́снути(вга́снути),дога́снути,погаси́тися,згаси́тисярідкопоту́хнути,сту́хнути,зату́хнути,уту́хнути(вту́хнути),прига́снути,приту́хнути,приту́хтирозм.догорі́ти,згорі́ти,поме́ркнути,поме́ркти,приме́ркнути,приме́ркти. Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять (прислів'я); Вже й смеркло, вже й ніч настала, і другі півні заспівали, а світло не згасало в кімнаті (І. Нечуй-Левицький); Каганець ізгас (Марко Вовчок); Книжки не хотіли горіти, обвуглювались по краях, вогонь загасав (О. Полторацький); Горіло світло, погасало, Погасло... (Т. Шевченко); Іскра тихо тліла, не вгасала, І розгорілася багаттям (Леся Українка); Догасає вогнище; Сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Ой ішов я через село, всюди ся світило, Куди я мав повертати, там ся загасило (коломийка); У його хаті потухло зовсім.. Далі й по других вікнах стало тухнути (Панас Мирний); Над Одесою стухали заграви (В. Кучер); Поволі затухали вогні на бородінському полі (П. Кочура); Полум'я почало втухати (І. Ле); Дотлівають цурпалки у вогнищі, зовсім пригасають (Т. Масенко); Заграва все притухала і притухала, розсипаючи по обрію жовтогарячий жар (О. Донченко); Край шляху, в долинці, догоряє вогнище (М. Коцюбинський); Вже друга свічка догорала (Я. Качура); Вже згорає неба край на крайках степів (Ю. Яновський); Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Спалахували й примеркали, і знову спалахували, щоб знову примеркнути — смолоскипи (Ю. Смолич).

ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ(про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення),КІНЧИ́ТИСЯ,СКІНЧИ́ТИСЯ,ЗАВЕРШИ́ТИСЯ,ДОВЕРШИ́ТИСЯ,ВІДІЙТИ́,ДІЙТИ́,ПОГА́СНУТИ(про певний часовий відрізок);ВІДШУМІ́ТИ,ВІДГРИМІ́ТИ,ВІДГУРКОТІ́ТИ,ВІДГУСТИ́(про щось бурхливе, гучне). — Недок.:закі́нчуватися,кінча́тися,скінча́тисярідкозаве́ршуватися,дове́ршуватися,відхо́дити,дохо́дити,погаса́ти. Бій закінчився раптом, як і почався (Ю. Яновський); Кінчиться війна, і я повернусь до неї, я відшукаю її! (О. Гончар); Сонце хилилося на захід, завершувався весняний погожий день (І. Ле); І поволі відходить молодість моя (М. Стельмах); Коли доходив третій рік війни, зросла дорожнеча (Ю. Смолич); День погас, І все почило (Т. Шевченко); Відшумить війна, над світом Світу березень заграє (М. Рильський); Моя Вітчизно! Такою снилась ти мені в ті роки радісні і грізні, що відгриміли вдалині (В. Сосюра); І згадувать не треба про те, що відгуло (В. Сосюра).

ЗАТИХА́ТИ(про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати),СТИХА́ТИ,ВТИХА́ТИ(УТИХА́ТИ),ТИ́ХНУТИ,ТИХІ́ШАТИ(ТИ́ХШАТИ),СТИ́ШУВАТИСЯ,УЩУХА́ТИ(ВЩУХА́ТИ),ЗАГЛУХА́ТИ,ГЛУ́ХНУТИ,ГА́СНУТИ,ЗГАСА́ТИ,ВГАСА́ТИ(УГАСА́ТИ),ПОГАСА́ТИ,ЗАВМИРА́ТИ,ПРИМОВКА́ТИ,ПРИТИХА́ТИ,ПРИГЛУХА́ТИ,ПРИГАСА́ТИ,ПОТУХА́ТИ,ЗЛЯГА́ТИ,ПЕРЕЛЯГА́ТИ(поступово слабшати);ЗАМОВКА́ТИ,ЗМОВКА́ТИ,МО́ВКНУТИ,ПРОПАДА́ТИ,ПЕРЕСТАВА́ТИ(зовсім). — Док.:зати́хнути,сти́хнути,вти́хнути(ути́хнути),поти́хшати,сти́шитися,ущу́хнути(вщу́хнути),заглу́хнути,зга́снути,вга́снути(уга́снути),пога́снути,завме́рти,примо́вкнути,прити́хнути,приглу́хнути,прига́снути,поту́хнути,злягти́,перелягти́,замо́вкнути,змо́вкнути,пропа́сти,переста́ти. Хоменко стояв на ґанку здуманий і прислухався в жалю, як десь за хатами на вигоні затихав жалібний спів (А. Головко); І той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не стих ... (І. Нечуй-Левицький); Гомін поволі став утихати (А. Головко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де І тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан); Крик і галас враз ущухли (Ю. Смолич); Десь віддаляючись, заглухав танковий шум (І. Ле); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (П. Колесник); Вечоріє.. Тихше б'ється хвиля в береги... Гаснуть звуки (Є. Плужник); Десь звучать ридання, десь звучать прокльони... Пісня завмирає, пісня погаса (М. Рильський); Розмову перервали дивні звуки музики.. Раз притихали, потім зривалися гучними акордами і знов завмирали (Мирослав Ірчан); Чути було, як .. злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (С. Скляренко); Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні (В. Сосюра); Над плавнями, по всьому Задніпров'ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (О. Гончар); Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко); Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник).

ЗБАЙДУЖІ́ТИ(втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь),ЗБАЙДУЖНІ́ТИрідше,ПОГА́СНУТИпідсил.,ЗНЕОХО́ТИТИСЯрозм.;ОГРУБІ́ТИ,ОЧЕ́РСТВІ́ТИ,ОТУПІ́ТИ(внаслідок несприятливих життєвих обставин);ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ(через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.:байдужі́ти,байдужні́ти,погаса́ти,знеохо́чуватися,переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1.охоло́нути.

ТЬМЯНІ́ТИ(ставати тьмяним, тьмянішим),ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ,БЛЯ́КНУТИ,МЕ́РКНУТИ(МЕ́РКТИ),МЕ́РХНУТИ(МЕ́РХТИ),БЛІ́ДНУТИ,БЛІДНІ́ТИ,ГА́СНУТИ,ПОГАСА́ТИ,ПОТУХА́ТИ,ПРИГАСА́ТИ,ПРИМЕРКА́ТИ,ПРИМЕРХА́ТИ,ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ(злегка);МЕРТВІ́ТИ(про світло);ТУМАНІ́ТИ(про блиск);ТЬМЯНІ́ШАТИ(ставати тьмянішим). — Док.:потьмяні́ти,потьма́ритися,збля́кнути,побля́кнути,поме́ркнути(поме́ркти),поме́рхнути(поме́рхти),зблі́днути,поблі́днути,зблідні́ти,зга́сти,пога́снути,поту́хнути,прига́снути,приме́ркнути(приме́ркти),приме́рхнути(приме́рхти),притьма́ритися,прибля́кнути,помертві́ти,стумані́ти,потьмяні́шати. Останні лампочки тьмяніють (М. Трублаїні); За вікнами хуртовина: все більше затьмарюється день (П. Тичина); Вдосвіта, зірки лиш починали блякнути, Кравчиха раптом підхопилась (Л. Смілянський); Темно-сумно.. Навіть зорі Якось меркнуть уночі (А. Кримський); Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний); І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли (Б. Грінченко); Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить (Леся Українка); На схід ти поглянь, кохана, Зорі стали враз пригасать (П. Тичина); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Зелені очі Фатєєвої дивились на мене прямо, дивились відкрито, в них раз по раз спалахували холодні іскри. І примерхали, щоб знову спалахнути (Є. Гуцало); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський); А ватра тим часом гасла, мертвіла грань, темнота ставала смілішою (Г. Хоткевич); Мати порається коло печі, очі її тьмаряться, туманіють (С. Васильченко). — Пор. 1.тьмя́ний, 2.тьмя́ний.

ХОЛО́НУТИ(про почуття, переживання і т. ін. — стаючи слабшим за силою, зникати),ГА́СНУТИ,ЗАГАСА́ТИ,ПОГАСА́ТИ,ОСТИГА́ТИ,УЛЯГА́ТИСЯ(ВЛЯГА́ТИСЯ). — Док.:захоло́нути,прохоло́нути(прохоло́ти),зага́снути,пога́снути,ости́гнути(ости́гти),улягти́ся(влягти́ся). Немає місця мріям-снам, І почуття в душі холоне (Л. Дмитерко); Жаль мені, що сей порив погасне, Як гасне все в душі невільничій у нас (Леся Українка); Любов, що жевріла колись, Загасла вже давно (пісня); А як стала вже ніч погасати, почув, що гасилося й моє з нею почуття... Погасало — це вже я бачив (С. Васильченко); Злість, що кипіла в ньому на Олексу, поволі остигає (Ірина Вільде); Збудження почало улягатися (А. Хижняк); Тривога влягалася (Я. Качура). — Пор. 3.сла́бнути.

погаснути—дсл. док. виду що зробитиem неперех.Дприслвникова формаem погаснувшипотухнутьДеепричастная формаem потухнув...Большой украинско-русский словарь
погаснути—див.i погасати I....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
погаснути—Погаснути См. Погасати. Словарь укрансько мови в х тт. За ред. Б. Грнченка. К. . Т. . С. ....Грінченко. Словарь української мови
погаснути—погаснути дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
пога́снути—ПОГАСНУТИ див. погасати. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
погаснути—ПОГАСНУТИstrong див. погасати...Словник української мови у 20 томах
погаснути—См. погастиБ. Л. Богородского Д. С. Лихачева О. В. Творогова В. Л. Виноградова.Словарьсправочник Слова о полку Игореве в выпусках АН СССР. Инт рус. лит. Пушкин. Дом Инт...Слово о полку Игореве - словарь-справочник
погаснути—див. погасати I....Толковый словарь украинского языка
погаснути—астр. техн. погасать потухать угасать...Украинско-русский политехнический словарь
погаснути—недок.em погасати док.em погаснутиto go to be out to be extinguished to become extinct перен.em слабшати помиратиem to die awayвогонь погаснув the fire is out is extingu...Українсько-англійський словник
погаснути—згаснуць...Українсько-білоруський словник II
погаснути—Згаснуць...Українсько-білоруський словник II
погаснути—згаснуць...Українсько-білоруський словник
погаснути—tylko osoba pogasn wygasn zgasn...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)