ОПОРОЧУВАТИ

ГАНЬБИ́ТИ(негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.),БЕЗЧЕ́СТИТИ,ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ,НЕСЛА́ВИТИ,СОРО́МИТИ,ОСОРО́МЛЮВАТИ,КОМПРОМЕТУВА́ТИ,ПОГА́НИТИ,ОПОГА́НЮВАТИ(ОБПОГА́НЮВАТИ),ЧОРНИ́ТИ,ОЧО́РНЮВАТИ,ОЧОРНЯ́ТИ,ПЛЯМУВА́ТИ,ПЛЯМИ́ТИ,БРУДНИ́ТИ,ЗАБРУ́ДНЮВАТИ,ПОРО́ЧИТИ,ОПОРО́ЧУВАТИ,ПАПЛЮ́ЖИТИпідсил.,ПЛЮГА́ВИТИпідсил.,БЕЗСЛА́ВИТИрідше,ОБЕЗСЛА́ВЛЮВАТИрідше,ОСЛА́ВЛЮВАТИрідше,ОСЛАВЛЯ́ТИрідше,ОСОРОМЛЯ́ТИрідше,ОБЕЗЧЕ́ЩУВАТИрідше,ЗАПЛЯМО́ВУВАТИрідше,ОСКВЕРНЯ́ТИкнижн.,СПОГА́НЮВАТИрозм.,ПАСКУ́ДИТИрозм.,ОПАСКУ́ДЖУВАТИпідсил. розм.,ГИ́ДИТИпідсил. розм.,КАЛЯ́ТИрозм.,ГАБЗУВА́ТИдіал. — Док.:зганьби́ти(ізганьби́ти),поганьби́ти,оганьби́ти,збезче́стити,знече́стити,знесла́вити,осоро́мити,посоро́мити,скомпрометува́ти,опога́нити(обпога́нити),зчорни́ти,очорни́ти,сплямува́ти,сплями́ти,забрудни́ти,опоро́чити,спаплю́жити,сплюга́вити,обезсла́вити,осла́вити,осоро́мити,обезче́стити,заплямува́ти,заплями́ти,оскверни́ти,спога́нити,опаску́дити,покаля́ти,осору́житидіал. Третю зміну, третій день У пивній стирчить (Петро), як пень. Погляда на всіх по-барськи Та ганьбить ім'я шахтарське (С. Олійник); (Ганна:) Краще зложити голову в бою, ніж безчестити її (З. Мороз); — Не знеславлю зброї нашої козацької, не посоромлю роду нашого (Н. Рибак); — Не бійся, серденько, не осоромлю ні тебе, ні себе (Ганна Барвінок); — Я не хочу більш компрометувати ваш чесний дім своєю присутністю (П. Колесник); — Одна паршива овечка усю отару поганить (прислів'я); — Ти сором мій, ти опоганила наше чесне ім'я (І. Нечуй-Левицький); (Кузьма:) А ви його в газету подали, очорнили на всю область (В. Кучер); Гордитися треба званням тракториста і ніколи не плямувати його честі (І. Цюпа); — Ти не повинна забувати, що не маєш ніякого права плямити свій клас (О. Донченко); Народ любить, високо цінує (твори Панаса Мирного)... і нікому не дозволить їх бруднити (В. Козаченко); Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління (В. Собко); Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення (Панас Мирний); (Пугач:) Не можу я далі з тим типом в одній хаті жити! Щодня.. паплюжить усе, що мені дороге! (О. Гончар); Султанич блазнював.., поки Амурат замкнув його у в'язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук); — Іди, іроде, щоб ти вже у безвість пішов! На все село обезславив наш рід... (М. Стельмах); Гризе неспокій серце Микиті: "Де вона взялася на мою голову! Ославить наш рід..." (С. Васильченко); (Сидір Свиридович:) Коли ви, Свириде Йвановичу, так погано зробили, так обезчестили нашу сестру й небогу, то я не хочу мати такого зятя (І. Нечуй-Левицький); — Ви заплямували честь офіцерського мундира (С. Скляренко); І вмираючи.., батько заповів йому: — На велику ріку випливай, сину. Рід наш чес-ний, роботящий не оскверни (М. Стельмах); — Ви насмілилися сказать, що як я притулив руку Корзової до своїх губів, то тим і себе споганив, і її (А. Кримський); — Сергійку, — благає (мати) його, — не паскудь ти нашої хати, не сором і моєї старості, і себе між людьми (П. Козланюк); (Герасим:) А ти кобзарського звичаю не каляй! (Панас Мирний); — Ти чого мою доньку габзуєш? — скипів Окунь (М. Стельмах). — Пор. 1.обмовля́ти.

ОБМОВЛЯ́ТИкого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось),ОБСУ́ДЖУВАТИ(ОСУ́ДЖУВАТИ),СУДИ́ТИ,НЕСЛА́ВИТИ,ОБГОВО́РЮВАТИ(ОГОВО́РЮВАТИ)розм.,ОПОРО́ЧУВАТИ,ПОРО́ЧИТИ,ОСЛАВЛЯ́ТИ,ОСЛА́ВЛЮВАТИ,ОЧОРНЯ́ТИ,ОЧО́РНЮВАТИ,УСЛАВЛЯ́ТИрозм.,УСЛА́ВЛЮВАТИрозм.,ОБНО́СИТИрозм.,ОБПЛІ́СКУВАТИрозм.,ОКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ШЕЛЬМУВА́ТИрозм.,ОСУДЖА́ТИрідше,ҐАБЗУВА́ТИдіал.;НАГОВО́РЮВАТИна кого і без додатка,НАМОВЛЯ́ТИ,ОББРІ́ХУВАТИкого,НАБАЛА́КУВАТИна кого, розм.,НАБРІ́ХУВАТИрозм.,КЛЕПА́ТИрозм.,НАКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм.,ВА́ДИТИна кого, діал. (звичайно — говорити неправду про когось). — Док.:обмо́вити,обсуди́ти(осуди́ти),обговори́ти(оговори́ти),опоро́чити,осла́вити,очорни́ти,усла́вити,обнести́,обплеска́ти,оклепа́ти,ошельмува́ти,оцерклюва́тидіал.облихосло́вити,опащекува́тидіал.наговори́ти,намо́вити,оббреха́ти,набала́кати,набреха́ти,наклепа́ти,наплеска́ти. В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Д. Бедзик); Отож мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (коломийка); Ще поки Мася молодша була.. та не осудлива; а як стукнуло вже за двадцять, то ту осудила, ту очорнила, ту обговорила (А. Свидницький); Попід хатами.. сиділи баби й молодиці, лущили соняшник.. і, хитаючи головами, когось судили (С. Васильченко); В сусіда жінка язиката мене неславить (І. Франко); Я мовчала... мовчала, мов не знала й не чула нічого, а тепер привселюдно осоромлю її,.. хай знає, як мене порочити! (Л. Яновська); — Якщо вона могла на все село ославити мене, то могла ж і тобі в листі набрехати про мене хтозна й чого! (А. Головко); — Чогось на мене оце напався наш піп.. лає мене, ганить, обносить мене по селі (І. Нечуй-Левицький); (Руфін:) Крістін її навмисне оклепав, щоб здихатись (Леся Українка); Оце і був його (Товкачів) план: з допомогою Марійки скинути, ошельмувати Бурчака (В. Земляк); — Ти чого мою доньку ґабзуєш? — скипів Окунь (М. Стельмах); Кожному (старшому) бажалося вискочити перед начальством. Через те кожен на кожного клепав, наговорював (Панас Мирний); — Не намовляй, тату, — заперечила дівчина. — Адже ти сам вибирав яблука й печиво (Д. Ткач); — Він, — кажуть, — оббрехав нас справникові, він йому щонебудь підніс, щоб нашим хлібом орудувати... (Г. Квітка-Основ'яненко); — Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, — всміхнулася Ліна (О. Гончар); Сусідки головами хитали, зітхали..: — Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (О. Ковінька); Замість радіти успіхові товариша.. — перемозі над страшною хворобою, — йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (І. Кочерга); Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що ледве самі позбудуться страху, як уже пащекують і наклепують всякий бруд на того, кого ще так недавно боялись (Леся Українка); — Так ти тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний); Облихословити знайомого. — Пор. 1.ганьби́ти.

опорочувати—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem опорочувавши опорочуючиопорочиватьДеепричастная формаem опорочивав опорочивая...Большой украинско-русский словарь
опорочувати—опорочувати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
опорочувати—див.em ганьбити...Словник синонімів Вусика
опоро́чувати—ОПОРОЧУВАТИ ую уш недок. ОПОРОЧИТИ чу чиш док. перех. Створювати погану або небажану репутацю кому чомунебудь порочити компрометувати. На третй день Проценко вихав з губе...Словник української мови в 11 томах
опорочувати—ОПОРОЧУВАТИ ую уш недок. ОПОРОЧИТИstrong чу чиш док. кого що.Створювати погану або небажану репутацю кому чомунебудь порочити.На третй день Проценко вихав з губерн з думк...Словник української мови у 20 томах
опорочувати—див. дискредитувати сквернити...Словник чужослів Павло Штепа
опорочувати—discredit flaw vitiate...Украинско-английский юридический словарь