КОРОДИТИСЯ

КО́РЧИТИСЯ(вигинатися в корчах, зводитися від судоми),ЗВИВА́ТИСЯ,СУДО́МИТИСЯ,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ПРУЧА́ТИСЯрозм. — Док.:ско́рчитися,поко́рчитися,зви́тися,зви́нутися(ізви́нутися)діал.зсудо́митися. Безталанні мученики корчились, побивались, а жовніри черпали окріп і все поливали їх зверху од ніг до голови (І. Нечуй-Левицький); Стогнучи, звивається на землі невідомий (М. Стельмах); Сіре від пороху обличчя йому зсудомилось (П. Панч); Його рана була дуже незначною. Та все ж шкрябнуло, пруга наварило, й кородиться рука від того болю (І. Ле); Звернулося (дитя) і впало.. Б'є ніжками, дуже пручається і поволеньки синіє (В. Стефаник). — Пор. 4.би́тися,бо́рсатися.

СКА́РЖИТИСЯ(висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.),НАРІКА́ТИ,РЕ́МСТВУВАТИ,ЖАЛІ́ТИСЯ,БІ́ДКАТИСЯ,ПЛА́КАТИпідсил.,СТОГНА́ТИпідсил.,ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм.,СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм.,НУ́ДИТИрозм.,НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися);КВО́ЛИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЖА́ЛУВАТИСЯрозм.,ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал.,ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст.,МАРИКУВА́ТИдіал.,ПАДКУВА́ТИдіал.,ПА́ДЬКАТИдіал.,ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). — Док.:поска́ржитися,наска́ржитися,поре́мствувати,пожалі́тися,нажалі́тися,зажалі́тися,пожа́луватися,приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала (Оксана) й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); — Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! — бідкався господар (І. Франко); (Килина:) Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували (брати) один на одного (І. Франко); (Рипнюк:) Догану записали... І вам догану... (Курінний:) Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що — подій не було, а скімлити про одне й те ж — про голод та кару Божу — не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); — А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! — нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); — Ох, як я наморилася, — кволилася Пріська (Панас Мирний).

УПИРА́ТИСЯ(ВПИРА́ТИСЯ)(виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму),ОПИРА́ТИСЯ,ОПИНА́ТИСЯ,ЗАТИНА́ТИСЯ,ПРУЧА́ТИСЯ,НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ(ОТЯ́ГУВАТИСЯ)діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. — Док.:упе́ртися(впе́ртися),опе́ртися,затя́тися,затнутися,знорови́тися,закомизитися,заєрепе́нитися,забаскали́читися,наповра́титисядіал. Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); — Це твоя кімната. Перевозь і родину, — мовила Груня. — І не пручайся (Я. Баш); — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); — Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); (Тетяна:) Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); — Ні, йдіть ви, куме Семене, — отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); — То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); — Як не збивав (бабу — їхати до сестри) — нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).

кородитися—роджуся родишся недок.i розм.i Скаржитися жалтися на бль нездужання кволитися у знач. . Корчитися вд болю. Не погоджуватися з чимнебудь упиратися пручатися....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
кородитися—кородитися дслово недоконаного виду скаржитися пручатися розм....Орфографічний словник української мови
кородитися—див.em лнитися перечити хворти...Словник синонімів Вусика
коро́ди́тися—КОРОДИТИСЯ роджуся родишся недок. розм. . Скаржитися жалтися на бль нездужання кволитися у знач. Як прийшла косовиця то й жнка кородиться прийшли жнива ходить жнка як не...Словник української мови в 11 томах
кородитися—КОРОДИТИСЯ оджуся одишся недок. розм. Скаржитися жалтися на бль нездужання кволитися у знач.Як прийшла косовиця то й жнка кородиться прийшли жнива ходить жнка як нежива ...Словник української мови у 20 томах
кородитися—роджуся родишся недок. розм. Скаржитися жалтися на бль нездужання кволитися у знач. Корчитися вд болю. Не погоджуватися з чимнебудь упиратися пручатися....Толковый словарь украинского языка