ДОЖИВАТИСЯ

ДІЙТИ́до чого (до певного стану, якихось обставин, перев. несприятливих),ДІЖДА́ТИчого,ДІЖДА́ТИСЯчого,ДОЧЕКА́ТИСЯ(ДОЧЕКА́ТИрідше)чого,ДОЖИ́ТИ,ДОЖИ́ТИСЯрозм.,ДОКОТИ́ТИСЯрозм.,ДОСТУ́КАТИСЯрозм.,ДОГРА́ТИСЯрозм.,ДОПЛИГА́ТИСЯрозм.,ДОСТРИБА́ТИСЯрозм.,ПОБА́ЧИТИщо, розм. — Недок.:дохо́дити,дожида́ти,дожида́тися,дочі́куватися,дожива́ти,дожива́тися,доко́чуватися,досту́куватися,дограва́тися,допли́гуватися,достри́буватися. (Сестра Серахвима:) От до такого дійди! От до чого доживи... Ще зроду-віку такого не було, щоб до черниць парубки у келії ходили (Панас Мирний); (Панса:) До чого я дожив?! Чого діждав?! Яка неслава на весь рід мій впала! (Леся Українка); Ще я не діждалася, щоб ти, запанівши, гордував матір'ю-мужичкою?! Так ти ж не діждеш, сякий-не-такий сину!.. (М. Коцюбинський); — Він дочекається червоного півня (М. Стельмах); Діна і Марія мовчать про одне й те ж... Дожитися до того, щоб боятися слів, поглядів! (М. Слабошпицький); Ні, вона таки рано чи пізно докотиться до інфаркту з отакими вихованцями (Ю. Збанацький); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів. Десь там достукався й Прохор... (О. Маковей); — Виключили (Геню) з інституту... — Догрався-таки! (І. Волошин); — Ну що, доплигалися (фашисти) на нашій землиці? — Стріляй їх, командире (Григорій Тютюнник); Побачить вона! згадає тоді мене, як чорти витоплять з неї те сало, що придбала в піст (І. Нечуй-Левицький).

доживатися—доживатися дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
доживатися—див.em жити...Словник синонімів Вусика
доживатися—только сов. дойти до какогон. состояния дожить...Українсько-російський словник