ДЗВЕНЮЧИЙ

ДЗВІНКИ́Й(про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно),ДЗВЕНЯ́ЧИЙ,ДЗВЕНЮ́ЧИЙ,МЕТАЛЕ́ВИЙ,ГОЛОСИ́СТИЙрідше,ТРЕМКИ́Йрозм.;СРІБЛЯ́СТИЙ,СРІБЛИ́СТИЙ,СРІ́БНИЙ,КРИШТАЛЕ́ВИЙ(мелодійний, чистого звучання). Звідусюди чути мелодійний дзвенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); І співає (невістка), і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С. Добровольський); Тремкий (голос), як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Б. Грінченка); Сміялась Соломія, і одляски її сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок (В. Собко); Кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (М. Стельмах) — Пор. 1.голосни́й.

ДЗВІНКИ́Й(який видає чисті, сильні звуки),ДЗВЕНЮ́ЧИЙ,ДЗВЕНЯ́ЧИЙ,ЗВУ́ЧНИЙ. Хвала труду веселому, Дзвінкому молотку! (І. Нехода); Вертаючи назад з порожніми дзвенючими бідонами, клали на воза оберемок вівсянки чи конюшини (В. Дрозд); Звучна бандура.

дзвенючий—адктив...Большой украинско-русский словарь
дзвенючий—дзвенячий а е.Дприкм. акт. теп. ч. до дзвенти ....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
дзвенючий—дзвенючий прикметник...Орфографічний словник української мови
дзвеню́чий—ДЗВЕНЮЧИЙ див. дзвенячий. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
дзвенючий—дзвенячий а е. Дприкм. акт. теп. ч. до дзвенти ....Толковый словарь украинского языка