ДАКАТИ

ПОГО́ДЖУВАТИСЯз ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні),ГОДИ́ТИСЯ,ЗГО́ДЖУВАТИСЯ,ВТОРУВА́ТИкому,ПРИТА́КУВАТИкому,ПІДТА́КУВАТИкому,ПОТАКА́ТИ(ПОТА́КУВАТИ)кому, розм.,ПІДДА́КУВАТИкому, розм.,ДА́КАТИбез додатка, розм.,ПІДСПІ́ВУВАТИкому, розм.,ПРИСТАВА́ТИдо кого, на що, розм. — Док.:пого́дитися,зго́дитися,прита́кнути,підта́кнути,потакну́ти,підда́кнути,да́кнути,підспіва́ти,приста́ти. Здавалося, вірили (селяни) в усе, що він говорив, і погоджувались, і підтакували (А. Головко); На ті ж гадки, що виражені в Вашому листі, я трохи годжуся, трохи ні (Леся Українка); Кивав (завгосп) головою, згоджувався, притакував Кадукові, готовий був усе зробити, аби тільки інженер не глузував з його черева... (Д. Бедзик); Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (І. Франко); Йому не можна ні заперечувати, ні потакати, бо він все одно причепиться як не до одного, то до другого (Григорій Тютюнник); Сагайдак почав неквапливо викладати свій план. Гавриленко уважно слухав його, зрідка потакуючи (С. Добровольський); — Людині по-людському слід жити. — Аякже, аякже, — піддакую, щоб не гнівити вже його (М. Коцюбинський); — Н-да! — дакнули колгоспники. — Місточок слід би полагодити (Остап Вишня); Навіть Ходжієв, який у всьому підспівував баєві, змушений був замовкнути (О. Донченко); Остигло Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко). — Пор.схва́лювати.

дакати—дакати дслово недоконаного виду рдко...Орфографічний словник української мови
дакати—поддакивать...Сербско-русский словарь
да́кати—ДАКАТИ аю аш недок. розм. рдко. Те саме ще пддакувати Вживати у мов далектне дак да. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К...Словник української мови в 11 томах